Долина плачу...вона - долина...І в ній висот не мало на виду.Дорога довгою такою в ній є...Буває, що не дуже...та іду...Та в тих долинах - з Богом спілкування.Там Свій Він виклада для нас урок.В них час нас випробовує так часто -Вперед ідемо, чи на місці стоїмо?Чи стоїмо на місці все і плачемо -Коли ж уже закінчиться вона?Чи, у сльозах, та все ідучи даліЙдемо ми, хоч далеко висота.Там, з висоти вже видно буде небо...Хоч і в долині воно також є.Но там - долина...під ногами терни...Увесь під ноги погляд - стежка де?А та стежина є вузька, не видноЇї порою з хащ отих густих.Крізь неї так часто не пробитись.Та до висот нема інших доріг.Дороги легше, або чуть коротше.Дороги, щоб долину обійти.На висоту душа скоріше хоче,Іще одну долину щоб пройти.Одна є висота, щоб сил набратись,Вона завжди є близько до тебе.Та висота - Голгофа, місце плачу.В сльозах там ти підкріплення знайдеш.Підкріплення отримує там тіло.Ісуса ранами там оздоровлені.Хто висоту у серці берегтиме, Долину плачу ту пройдуть вони.Потрібно не стоять, а вперто йти лиш.Хай навіть вітер б'є дощем в лице.Лиш так пройти долину ту можливо.А там Спаситель вже чека з вінцем. Л. Шпак