Долина плачу...вона - долина... І в ній висот не мало на виду. Дорога довгою такою в ній є... Буває, що не дуже...та іду... Та в тих долинах - з Богом спілкування. Там Свій Він виклада для нас урок. В них час нас випробовує так часто -Вперед ідемо, чи на місці стоїмо? Чи стоїмо на місці все і плачемо -Коли ж уже закінчиться вона? Чи, у сльозах, та все ідучи даліЙдемо ми, хоч далеко висота. Там, з висоти вже видно буде небо... Хоч і в долині воно також є. Но там - долина...під ногами терни... Увесь під ноги погляд - стежка де? А та стежина є вузька, не видноЇї порою з хащ отих густих. Крізь неї так часто не пробитись. Та до висот нема інших доріг. Дороги легше, або чуть коротше. Дороги, щоб долину обійти. На висоту душа скоріше хоче,Іще одну долину щоб пройти. Одна є висота, щоб сил набратись,Вона завжди є близько до тебе. Та висота - Голгофа, місце плачу. В сльозах там ти підкріплення знайдеш. Підкріплення отримує там тіло. Ісуса ранами там оздоровлені. Хто висоту у серці берегтиме, Долину плачу ту пройдуть вони. Потрібно не стоять, а вперто йти лиш. Хай навіть вітер б'є дощем в лице. Лиш так пройти долину ту можливо. А там Спаситель вже чека з вінцем. Л. Шпак