А чи був ти отам, в окопі? А чи чув ти молитви там? Як стоять там, за тебе, хлопці Молоді і у старших літах? Як у небо летять благанняЩоби вижити в пеклі цім... Просять сили, щоб захищатиВсіх, для серця хто дорогий. І за нас, що для них чужі є,Там стіною вони стоять. А із серця і вуст молитвиВсе до Бога від них летять... А чи був ти отам, під снігом,Коли палить лютий мороз? Чи у спеку, чи коли зливаЗаливає увесь окоп? Та стоять воїни там сміло,Все ж стоять там за нас усіх. А чи ми стоїмо в молитвах Перед Богом отак за них? Щоби кулі їх оминали,Щоб життя їм Господь зберіг. Щоб живі додому вертались До дружин, до дітей своїх. Постояв ти хоча б годинуПеред Богом за них в мольбі,Щоб ніхто із них не загинув,Як хранять там життя тобі? А вони стоять не годину,День, та ніч...місяці...роки... Як багато із них загинули,Як багато в полон пішли. А чи плаче, за них, твоє серце,Як від болю плачуть вони,Як залізо у тіло вп'ється,Як уже без руки, без ноги... Ти побудь з ними там, в окопі... Ти молитвою обгорни. Хоча б так допоможеш, хоч трохиПережити їм біль війни. Л. Шпак