"Нелегко так і вірити, й молитись"-Знову кажу я Господеві так. І гортаю все життя сторінки,Де вдавалося перемагать. Де я брала впевненість в терпінні,І приходила так перемога та. Як те зцілення проходило для мене,І в путі підтримував Бог як. Як Він не давав розбитись зовсім. Як беріг, і як за руку вів. Не покинув, не пішов назовсім,А зі мною поруч йшов завжди. І ось знов прийшла та сама битва. І ось знову - руки в небеса... Знов стараюсь вірити й молитисьВірячи в Господні чудеса. Віра...віра...віра...ти яка є? В серці я шукаю все тебе. Тільки розум часто дорікає -Що ти просиш, Бог все не дає... А вона в невидимому мабуть. В тім, що так іще далеко десь. У смиренні тихім, у чеканні - Перемога все одно прийде. Що я зможу знову як колись ще,Дочекатись, встояти, пройти. Плата є усе ж за те велика -Все смиренно до кінця пройти. Легко так казать мені: пройду я... Та на ділі - важко так пройти. Нарікаючи у тім терпінні йду я. Плачу - як же, Господи, дійти?.. А дійти то всеодно потрібно. Третього в борні цій не дано -Перемогою великою утішусь,Чи спущуся зовсім я на дно... Дно печалі, нарікань, безсилля. І розчарування вже у всім. Склавши віри і надії крила,Не упевненій буть в Господі моїм. Ні! Вже краще йти, краще боротись. А надія в вірі укріпить. Просто так нічого не дається,Битва перед радістю стоїть. І побачу славу у життіЗакричу: варто було чекати! І побачу я у повноті,Як зійде на дім мій благодать. Л. Шпак