Вечеря...схилені серця,Що перед Господом в смиренні вже предстали... І спомин - як ішов Він до кінця Дорогою скорбот і муки, і печалі. Як одягали із терна вінець,Як бичували і в лице плювали... А перед ними бо був Сам Творець,Та не впізнали... Його не впізнали... І повели, як Агнця, повели. Невинного і чистого, як жертву. А Він же був Святого Бога Син. Йшов помирати, потім щоб воскреснуть. І кров, і біль, і муки на хресті... І більше всіх людей спотворений. І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"... І не подав води тоді ніхто Йому. Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх... Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий... А Він терпів, Він все за них терпів. Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе. А перед тим, вечеря - хліб, вино. І учням Він Своїм вмиває ноги. І заповідь - хто хоче йти за Мною,Робіть і ви так до Мого приходу. І ділим чашу, й ломимо ми хліб,Роздумуючи про Його страждання. Ніщо не є святим так на землі,Як Його тіло і як Кров Святая. Нема без крові прощення гріхів. Без Його тіла, що за нас ламалось. З небес пішла на хрест сама Любов,Щоб людство, через смерть Його спасалось. Хай хліб і чаша будуть не обряд,А біль сердець скорботних в покаянні. А на устах: "Отець, за все, пробачВ чому ще так багато ми згрішаємо"Пробач нас, як розбійника простив. Пробач як тих, що одіж розділили. Ти також їх в Своїй крові обмив,Та не багато так пробачить їх просили. Без покаяння не обмиє кровІ в ранах Його зцілення немає. Нехай сповняє серце лиш любов,Тоді й сумління своє чисте маєм. Л. Шпак