Церква Христа - це є великий невід. Різної риби є у нім багато. І різних видів є у нім там риба:Акула, щука, окунь, в'юн - всіх не порахувати. Слизькі, колючи є, з зубами... У сіть, наче, спокійно всі ідуть. А потім - виявляють свій характер,Коли уже там в руки їх беруть. Одні - із рук так вислизають часто,А інші - коляться, що в руки не візьмеш. З великими є, й гострими зубами,Кусають, що є близько них...усе... Характери...їх в церкві так багато... А так бо хочеться усім спастись! Але Господар буде відбирати,Кого в руках до неба донести. В Його руках лежать буде слухняно,А не колотися, не вислизати з них... Не буде інших хто кусать зубами,Того Господь візьме в руки Свої. Складе в посудину, що в небеса підносять,А решту, викине Він геть. Якщо потрапив в невід ти Господній,Забудь навіки ти характер свій. Зуби сховай, склади усе колюче,У викриваннях ти не вислизай. Залишити старе - є краще, хоч болюче... Як хочеш жить - характер свій міняй. Господній невід все іще в роботі,Запрошують у нього ще усіх. Якщо потрапив в сіті ти Господні,Спасешся в них, лише залиш свій гріх. Л. Шпак