- Дозволь мені йти по воді?- Іди. І пішов до Христа.Навкруг, тільки хвилі самі...Й Петро вже тонути почав.А міг же Ісус наказать,Щоб буря затихла в ту мить.Петро щоб міг далі отакСпокійно іти по воді.Без віри, отак - без старань.Так міг би він легко пройти.Та вітру порив, й без змагань,Ось він у холодній воді.І тут : "Мій Господь, поможи!"Ісус йому руку подав.І далі уже не один,А з Господом він крокував.Ось так і йдемо по землі.Попереду бачим Христа.Та вітер могутній у млі -У грудях знов млісний той страх...І крик: "О, Господь, поможи!У цій я біді потону!"І поруч рука - "Тримайсь ти,Де віра, що Я піддержу?"І знову вже вітер затих,І сонце...і поряд Ісус.І ось уже легко іти.Так вірі в житті я учусь. Слабка, так слабка моя плоть,Як в бурю ти часто кричиш...А поруч, мій добрий Господь"Не бійся" - Він каже душі.Мій Боже, дай сили такої,Щоб погляда не відвести.Щоб в бурі лиш мать мені спокій.Небесною стать щоб мені.Щоби в ураган ще земний,Мені в бідах знов не тонуть.А твердо по хвилям пройти Ісусом прокладену путь. Л. Шпак