На двох стовпах зрілість наша стоїть. Один - "пробач", а другий стовп - "прощаю"Між ними покров Господа лежить,І всі чудові Божі обіцянки. Хоч ти правий - пробачення проси,І будеш на міцній тоді основі."Прощаю", хто образив, ти скажи,Бо пробачає тебе завжди Бог твій. Він перетворить бурю у спокій,І хвилі перед Ним усі змовкають. Молитву любить Він лише в тиші,Коли наш розум у молитві затихає. Коли наш дух стає з Богом одним,Єдиним з духом Господа у всьому. З небес тоді приходить Божий мир,І в серці спокій спочиває твому. Тоді душа пригорнеться так до Його грудей,І відповість на Господа присутність. Тоді без слів молитва потече. І подарує тиша з Богом зустріч. Бог досягне куточків всіх душі -Аж до розділення душі і духа. І оздоровить душу Дух Святий,Його турбота на тобі прибуде. Божий покров - подібний парасолькі. Якої б сили не ішов вже дощик. Хай навіть ллє рікою вже назовні,Ні краплі не впаде на тебе зовсім. Господь невидимо з тобою завжди є. Світло Його не заховають хмари. Розсуне їх, спокій і мир проллє. Що ще на світі може бути краще! Л. Шпак