Темно...а Ісус не приходить...Темно, дуже темно так знов.Темно у душі, не в природі.Темно вже дуже давно...Здається, промінчик пробився,Ось світло, і радість зійшла.Та швидко він так віддаливсяІ тьма знову в серце прийшла.О, як же втомилась боротись!О, як же втомилась страждать!Здається, не вернеться зновуНіколи уже благодать.І віра - як би не існує,Надія лиш тільки жива,Що Бог мене, все ж таки чує,Що чує мої Він слова.А слів, дуже часто, так мало.Лиш серце застогне тоді...Я так вже втомилась страждати.О, Боже, скоріше прийди!А Бог з небес відповідає:Я бачу страждання твоє.А нащо ти сумом сповняєшТу душу, що вічная є.Я хочу, щоб ти засіялаВ небесній святій чистоті.Потрібно для цього немалоТобі працювать у собі.Навчатись терпінню, слухняності,Любові, що в небо веде.Страждань тих проходить немало,Народ, Мені вірний лише.Колись йшов народ по пустелі.І манна була кожен день.Не брали її раз лише всі,Бо їсти хотіли щодень.У вас мають буть перемогиІз тьмою у тяжкій борні.Зігнули вас біди сьогодні,На завтра - побіда в Мені.І славте за всі ви поразки.Отримали в них ви урок.У інший такий час ще важчий,Прийде радість лиш перемог.І хто нагороди лиш прагнеЗа плід, що до Мене приніс.Небесная вічная радістьЗамінить скорботи землі. Л. Шпак