Завісу в храмі смертю розірвав.Бігали люди всі обгорнутії страхом.А хтось лиш тільки холодно стояв,Дививсь на хрест, як помирав Розп'ятий.А чи прийде Ілля Його спасать?До того що, що темрява настала...Що вітер страшний, сонця вже нема,І що, навкруг, вже гори розпадались...З холодним серцем многії стоятьНе розуміють, що ідуть в загибель.Спасіння поруч, а вони - мовчать,Не кличуть: "Господи, спаси нас!"А навіть сотник на усе сказав:"Воістину бо, був Він Сином Божим"А хтось злякався...хтось же і змовчав...Хто себе в груди бив - а це зробили що ж ми?До ніг припасти не побіг ніхто.Лише як було зцілення потрібнеВсі бігли, слізно просячи Його,Перед Ісусом ставши на коліна.Зараз Він мертвий і потрібен Він кому?І по домах в страху усі розбіглись.Йосип послужив лише Йому.Знявши з хреста, Його похоронив він.Не розуміли - Хто там на хресті...Сонця затемнення не вразило їх навіть.Серця чарствими залишилися навікУ котрих не жила любов і милість.Багато ставлять ту завісу і тепер.На своє серце завісу ту залізну.І Богу не дають порвать їїДля життя нового, щоби з Христом воскреснуть.Та кажуть все ж вони: "Христос воскрес!"Святкуючи Христове воскресіння.Та, що спасіння тільки в Ньому єНе знають, та і чуючи не вірять.Не бачать, що згущається пітьма.Світить вже скоро сонце перестане.Лише Голгофа вторить - Син дан нам.І лиш Голгофа вторить всім: " Покайтесь"Христос воскрес! Воістину воскрес!Воскрес Він після смерті на Голгофі.Зійшов на приготований нам хрест.Порвав завісу, що була між нами й Богом. Л. Шпак