Завісу в храмі смертю розірвав. Бігали люди всі обгорнутії страхом. А хтось лиш тільки холодно стояв,Дививсь на хрест, як помирав Розп'ятий. А чи прийде Ілля Його спасать? До того що, що темрява настала... Що вітер страшний, сонця вже нема,І що, навкруг, вже гори розпадались... З холодним серцем многії стоятьНе розуміють, що ідуть в загибель. Спасіння поруч, а вони - мовчать,Не кличуть: "Господи, спаси нас!"А навіть сотник на усе сказав:"Воістину бо, був Він Сином Божим"А хтось злякався...хтось же і змовчав... Хто себе в груди бив - а це зробили що ж ми? До ніг припасти не побіг ніхто. Лише як було зцілення потрібнеВсі бігли, слізно просячи Його,Перед Ісусом ставши на коліна. Зараз Він мертвий і потрібен Він кому? І по домах в страху усі розбіглись. Йосип послужив лише Йому. Знявши з хреста, Його похоронив він. Не розуміли - Хто там на хресті... Сонця затемнення не вразило їх навіть. Серця чарствими залишилися навікУ котрих не жила любов і милість. Багато ставлять ту завісу і тепер. На своє серце завісу ту залізну. І Богу не дають порвать їїДля життя нового, щоби з Христом воскреснуть. Та кажуть все ж вони: "Христос воскрес!"Святкуючи Христове воскресіння. Та, що спасіння тільки в Ньому єНе знають, та і чуючи не вірять. Не бачать, що згущається пітьма. Світить вже скоро сонце перестане. Лише Голгофа вторить - Син дан нам. І лиш Голгофа вторить всім: " Покайтесь"Христос воскрес! Воістину воскрес! Воскрес Він після смерті на Голгофі. Зійшов на приготований нам хрест. Порвав завісу, що була між нами й Богом. Л. Шпак