В човні життя мого є паруси -Надії, віри і любові паруси... Лиш вітер тільки правильно влови,І вже, здається, тільки лиш пливи... Але за весла все хапаюсь я,Стараюся гребти ними щосили... Здається вітер заважає так,Порою вже немає зовсім сили... А вітер той Господь мені послав. Направ лиш парус, і вперед пливи! Але своїми силами все яВсе по життю старалася іти... І все шукала в своїй силі віру,Казала, що в надії я стою... А берег - за оцими лише хвилями,І Бог оцінить силу ту мою. А Бог мені послав зустрічний вітер І я вже зовсім вибилась із сил. Весла поломані...страх в серці тільки... І голос Господа усе звучить:Чому ж ти парусом не керувала? А Я попутний вітер посилав. На себе лиш надіятися стала,Щоб Я поміг просила у сльозах. І паруси чому ти не розправила? Я б через них човна твого довів. Подумала, що зможеш вірою сама ти,Що десь всередині знаходиться в тобі... А її дати Бог лиш тільки може,Як той дає попутний вітерець. Але своїми силами все хочеш,Плисти через життя потік оцей. Але у Бога - милість і терпіння... Сказав Він лише, що "перепливем..."Життя дорогу тільки лиш довір Мені,Моя любов - міцний твій парус цей. Л. Шпак