В човні життя мого є паруси -Надії, віри і любові паруси...Лиш вітер тільки правильно влови,І вже, здається, тільки лиш пливи...Але за весла все хапаюсь я,Стараюся гребти ними щосили...Здається вітер заважає так,Порою вже немає зовсім сили...А вітер той Господь мені послав.Направ лиш парус, і вперед пливи!Але своїми силами все яВсе по життю старалася іти...І все шукала в своїй силі віру,Казала, що в надії я стою...А берег - за оцими лише хвилями,І Бог оцінить силу ту мою.А Бог мені послав зустрічний вітер І я вже зовсім вибилась із сил.Весла поломані...страх в серці тільки...І голос Господа усе звучить:Чому ж ти парусом не керувала?А Я попутний вітер посилав.На себе лиш надіятися стала,Щоб Я поміг просила у сльозах.І паруси чому ти не розправила?Я б через них човна твого довів.Подумала, що зможеш вірою сама ти,Що десь всередині знаходиться в тобі...А її дати Бог лиш тільки може,Як той дає попутний вітерець.Але своїми силами все хочеш,Плисти через життя потік оцей.Але у Бога - милість і терпіння...Сказав Він лише, що "перепливем..."Життя дорогу тільки лиш довір Мені,Моя любов - міцний твій парус цей. Л. Шпак