Старанно підіймаюсь я на гору.Аж до самих хмар, висока.І на пустиню кольором так схожа,Та - камінь під ногами, не пісок.І ось, забравшись, підіймаю голову,А небо близько - ось вже доторкнусь...І радість невимовна дуже сповнила,Все моє серце, душу все мою!І руки підняла я від розчулення.Так близько небо - а чи ж це не сон?..Які то є чудовії хвилини -Душа співає з небом в унісон.Гора та кольору вогняної пустині,Та під ногами - тверда лиш скала.В тих тягарях, які прийшлось пройти мені,Господь під ноги твердість подавав.Вся моя віра, на скелі, стояла,Якою був Спаситель мій Христос.В пісках сипучих щоби я не впала,Скалою Він зробив їх піді мною.І допоміг зійти й відчути вже ту близькістьНебес великих, де для мене єЦе місце, куди так летілоЗавжди безсмертне все єство моє.Так хочеться на цій горі лишитисьІ не блукать в долинах тих земних.З пустинями щоб більше не зустрітись,А вже здаля лиш бачить тільки їх.Але потрібно йти земну дорогу З долинами, пустинями весь час,Щоби відчути радість перемоги,Як на горі повстануть ноги враз.І знову там відчути близькість неба.І голос рідний там почути знов:"Я так давно чекав, дитя, на тебе,Щоби відкрить тобі Свою любов" Л. Шпак