Коли народ Бог вивів із Єгипту,Тоді пустелею його повів.Не мало і чужих із ними вийшло,Бо в рабстві буть ніхто там не хотів.Підбурювали нарікать Ізраїль,Нагадували там про м'ясо їм.І про цибулю з часником казали.Про ідолів своїх, що ті взяли...І плакав разом з ними там Ізраїль.На Бога нарікали ніч та день.Своїми тими невдоволеннями Гнівили Бога і наказував людей.Зараз Господь провадить нас пустинею,Навчить щоб ворога перемагать.То - смуток, нарікання, невдоволення...Щоби навчить нас Богу довірять.Та ми, не раз, берем в дорогу нашуЧужинців, у своє серце допустивши їх.Вони в світі жили колись із намиЗібралися і далі з нами йти.Осудження і лінь, порожні сперечання,Заздрість, обіди, плітки, нелюбов...Багато їх взяли з собою заразІдуть пустинею все знову й знов...Нагадують як там було у світі -Свобода і розваги були там.Тепер, приходиться іти пустинею -Бо те не можна, й те не можна вам...І ті чужинці з минулого світуВсе вводять в нарікання знову їх.Схололи багатьох серця в пустині -З минулого чужинець переміг.Як хочеш із Єгипту, друже, вийти,Залиш чужинців із минулого вже ти,Щоб не ходити завжди по пустині І в Царство Боже так і не ввійти. Л. Шпак