А до грудей Ісуса, як той Іван, мені б припасти.Питатися, розповідать про болі...Щоб ближче ще мені Тебе пізнати,Не метушитися в цім світі щоби.Спитатися б " навіщо" та "чому"Яких я часто так не розумію.Як розігнати всю оцю пітьму,Що так нависли тяжко над душею.І звідки накотився сніжний ком,Який таким вже холодом повіяв,Що відчуваю всім своїм єством,Що ворог знов з'явився в новій силі.Коли з небес зійшла вже благодать,Коли зігрілася у Божій славі,То ворог не спізнився вже послатьТой ком підступний всіх його нападок.Але Господь мій не спізнився, співчував,Закрив від нього Він мене Собою.Він на хресті мене там оправдав,Глумитися не дав Він наді мною.А як Іван той, припаду я до грудей.На Його грудях у любові я зігріюсь." Ти говори зі мною, говори...Надіюся лише на Твою милість"Кажу я "вірю" якщо й Ти мовчиш.Для діл Твоїх я народилась, вірю.Я бачу ту любов Твою в мені.Відповіси мені Ти неодмінно.На всі питання ті мої "чому"Ти відповідь даси вже без пояснень.Потрібно лиш довіритись Йому,А Він лиш знає як для мене краще.Смерть... воскресіння...і канал відкритийПрямий той, до престолу благодаті.Де на престолі там з Оцем сидитьСпаситель мій, вселенної Создатель.Тепер, просто до Нього можу йти,Молитвою пробитись просто в небо.Ти говори до мене...говори...Почути голос Твій мені так треба. Л. Шпак