Повідомлення telegram каналу - @vinblog2

— На, бери шо хочеш! — в дитинстві я отримав доступ до маминої домашньої бібліотеки в три тисячі книжок. Але була проблємка — неуміння читати: мало хто уміє читати в чотири роки.
Та серед тої гори книжок було два чи даже три букваря: а інструкція є інструкція. До п'яти самостійно навчився читати і почав потроху тягать ту літєратуру, аби узнать з неї шось толкове для жизні.
Толкового було немало. Всякі Сліпі, Комбати, Зони і всяке таке. Паралельно читав, єстєствєнно, дитячі енциклопедії: зімою десь 1 книжка в півтора тижні, а літом — 2, бо ніхто не відволікав мене від читання школою.
Так вже до 10 років я не тільки чьотко підрізав нужні мені книжки в родичів та знакомих, але і почав писати сам. Перші писульки як раз були про бандіта, який організував банду та терорізірував пів світу. Потім були всякі ессе, даже повість і все якось писалося-складалося.
В інстітуті видали альманах, де були і мої писульки. А потім була вже написав одну книжку, потім ще одну — як раз Іронічно про Вінницю, і так раз в пару років по книжці. І в цей час продовжував читати:) Тоже вагон всякого. А ще ж тонни аналітики, яку теж треба і писати, і читати. Та і чуть роботи, бо міліони тікають, як пісок Сахари з Сахари, а я привик не дивиться на ціни на Урожаї.
Тиждень назад вийшов на балкон подивитися на Вінницю і зрозумів, що за останні пару років я написав ще більше різного тексту і ухекав очі. Як наче не хотів, а так вийшло:)
Думав, що буду веселитися далі і писати частіше в блозі, але через роботу і все більше навантаження доводиться робити вибір. І поки він не в пользу мого любімого блогового дітища:) Сумно.
Але нічого зробити не можу. Не встигаю все робити, не встигаю читати і писати, і сил не вистачає на усмішки. Тому вибачай, Іронічна армія, поки отак)
Люблю, ціную, обіймаю.
Полковник.
https://www.instagram.com/p/C5RqsBMtMYt/?igsh=MTF3NXFwMHR0ZXBncA==