Статистика telegram channel - @vilni_vid_nasylstva

⬇️ПРОДОВЖЕННЯ⬇️ДІЇ, які допомагають захистити постраждалу особу від ретравматизації.1️⃣ Почніть із того, що поясніть, що відбуватиметься під час зустрічі. До початку розмови розкажіть, як буде побудована зустріч. Скільки вона триватиме. Що ви будете запитувати і навіщо. Що станеться з інформацією. Що людина може вас зупинити, перервати зустріч і піти. А потім повернутися. Усе це повертає людині відчуття контролю ще до того, як вона почала говорити.2️⃣ Давайте вибір на кожному кроці. «Ви готові говорити про це зараз?» «Ми можемо зупинитися, коли вам буде потрібно». «Якщо якесь запитання вам некомфортне – скажіть, і ми його пропустимо». Мікровибори повертають суб'єктність.3️⃣ Не запитуйте більше, ніж потрібно прямо зараз. Пам’ятайте: не вся інформація потрібна на першій зустрічі.І головне – постійно запитуйте себе: навіщо мені це знати саме зараз? Якщо відповіді немає – не запитуйте.4️⃣ Залишайтеся в контакті з людиною, а не з історією. Стежте не лише за тим, що вона говорить, а й за тим, як вона це говорить. Де завагалася. Де змінилося дихання. Де відвела погляд. Це сигнали, що людина наближається до межі. ⛔️ Зупиніться.Нормалізуйте реакції. «Те, що ви зараз відчуваєте, – це нормально». «Багато людей у подібних ситуаціях реагують саме так». «Немає правильного чи неправильного способу переживати це». Ці прості слова знімають сором і дозволяють людині залишатися в контакті.5️⃣ Завершуйте зустріч усвідомлено. Не обривайте розмову різко. Дайте людині час «зібратися» перед тим, як вийти. Запитайте, як вона зараз. Що їй потрібно, перш ніж піти. Чи є поруч хтось, хто підтримає сьогодні.👍 І наостанок трохи про нас. Ретравматизація майже ніколи не відбувається через злий умисел. Вона відбувається через поспіх. Через тривогу фахівця. Через бажання «зібрати всю інформацію». Через систему, яка вимагає протоколів і звітів швидше, ніж людського контакту.⁉️ Тому найважливіше запитання перед кожною зустріччю з постраждалою особою – не «що мені потрібно дізнатися», а «що цій людині потрібно відчути, щоб залишитися в контакті зі мною». ↗️ Відповідь на це запитання і є профілактикою ретравматизації.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога

🎬 Що подивитись фахівцям, які працюють з темою ҐЗН та домашнього насильства?⌛ Рекомендуємо серіал The Handmaid's Tale («Оповідь служниці»).🔖 На перший погляд — це антиутопія про тоталітарну державу майбутнього. Але насправді серіал дуже точно показує механізми системного насильства, контролю, психологічного підкорення та втрати суб’єктності жінки.🔖 Це історія не лише про фізичне насильство. Вона про:– нормалізацію контролю;– ізоляцію;– репродуктивне насильство;– травму системи;– страх;– залежність;– втрату голосу;– виживання в умовах тотального контролю.⌛ Для фахівців серіал може бути цінним як матеріал для професійної рефлексії:– як формується травматичний зв’язок;– чому постраждалі залишаються в системі насильства;– як працює страх і безсилля;– як насильство стає «нормою»;– як система поступово позбавляє людину права на себе.⚠️ Важливо: серіал містить важкі сцени психологічного, фізичного та сексуалізованого насильства, тому варто враховувати власний емоційний стан під час перегляду.Іноді художні історії дозволяють побачити те, що складно пояснити лише теорією. #фільми

🖥 Фахівчині та фахівці, які працюють у сфері запобігання гендерно зумовленому та домашньому насильству, можуть використати у своїй роботі корисні онлайн-інструменти від ГО «Дівчата» для підлітків, батьків та молоді.🛡 Йдеться про серію тестів та опитувань, спрямованих на підвищення цифрової безпеки, розвиток медіаграмотності та попередження онлайн-насильства. Серед інструментів – тести на безпечну поведінку в інтернеті, розуміння гендерних стереотипів, ризики онлайн-експлуатації, цифрові звички та межі в онлайн-комунікації.✔️ Ці матеріали можуть стати корисним ресурсом як для особистого використання фахівцями, так і для роботи з клієнтками, підлітками, батьками та молоддю під час консультацій, тренінгів чи інформаційних сесій. Інструменти допомагають краще зрозуміти власну онлайн-поведінку, вчасно помітити ризики та дізнатися, куди звертатися по підтримку у випадках онлайн-насильства чи небезпечних ситуацій у цифровому середовищі.🖥 Пройти тести можна за посиланням:Тести з онлайн-безпеки від ГО «Дівчата»

🔴 Повномасштабна війна спричинила значні руйнування інфраструктури, соціальних і медичних систем, суттєво ускладнивши постраждалим доступ до базових послуг із протидії гендерно зумовленому насильству. Жінки та дівчата, особливо в зонах бойових дій і в громадах, що приймають велику кількість внутрішньо переміщених осіб, стикаються з підвищеним ризиком сексуального й домашнього насильства. Щомісячна кількість випадків залишається стабільно високою — на місяць до правоохоронців надходить близько 12 000 звернень. Загалом у 2025 році Національна поліція зафіксувала близько 120 тис. викликів.❗️ Для реагування на факти вчинення домашнього насильства були створені спеціальні мобільні групи поліції, що складаються з поліцейських, які пройшли фахову підготовку та знають, як надавати ефективну допомогу постраждалим від домашнього та/або гендерно зумовленого насильства. У містах, де працюють спеціалізовані сектори, кількість викликів, які обслуговуються екіпажами, може сягати 30 на день. Найбільша кількість звернень стосується психологічного насильства, далі за частотою йдуть економічне та фізичне. Випадки сексуального насильства складають невелику частку таких звернень, адже це — окремий вид злочину, який кваліфікується за відповідною статтею Кримінального кодексу України.Пріоритетними є виклики, в яких фігурують діти. Як пояснюють у поліції, дитина-свідок також автоматично вважається постраждалою особою. Для таких випадків, за розпорядженням керівника, до складу екіпажу можуть додатково залучати ювенального поліцейського чи інші спеціалізовані служби з протидії та запобігання домашньому насильству. Про роботу груп з реагування на домашнє насильство читайте на сайті UNFPA.

⬇️ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️Ключові зміни № 4073-IX☑️ Посилено механізми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Зокрема, змінами до СК України (ст.ст. 110, 111) та ЦПК України (ст.ст. 240, 251) закріплено, що у справах про домашнє насильство суд не застосовує заходів щодо примирення подружжя. Також закріплено заборону обов’язкової медіації, посередництва чи примирення у справах, пов’язаних із насильством (ст. 21-2 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».☑️ Розширено систему спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб. Серед нових спеціалізованих служб можна виділити:- денні центри соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, у тому числі кризові кімнати;- центри захисту дитини;- спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, у тому числі пункти первинної медико-психологічної допомоги особам, постраждалим від фізичного або сексуального насильства чи насильства за ознакою статі, сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України.☑️ Закріплено обов’язок проведення оцінки ризиків, що загрожують постраждалій особі (ст. 13-2 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», ст. 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), визначено механізми взаємодії та звітування між органами влади (ст.ст. 7, 8 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), а також удосконалено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі (ст. 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).☑️ Окрему увагу Закон приділяє захисту дітей та освітньому середовищу. Змінами до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ст.ст. 9, 10, 11, 19) та Закону України «Про охорону дитинства» (ст.ст. 10, 24) передбачено обов’язок закладів освіти повідомляти про випадки насильства щодо дітей, проводити інформаційно-просвітницьку роботу та забезпечувати психологічну підтримку постраждалих дітей.☑️ Також Закон враховує наслідки збройної агресії РФ проти України та вперше системно інтегрує до законодавства питання сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією. Відповідні зміни внесено до Закону України «Про охорону дитинства» (ст. 10), Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (ст.ст. 7-1, 13-2, 21-2, 21-3) та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ст.ст. 6, 9, 10, 14, 19, 20), поширюючи на таких постраждалих державні механізми захисту та підтримки. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка. #колонка_юристки

🔴 Тепер, коли ми знаємо, як залишатися стабільними, поговорімо про стабілізацію постраждалої особи. ❗️Але пам’ятайте: перш ніж застосовувати будь-яку техніку – є одна важлива річ. Запитайте дозволу. «Я хочу запропонувати вам одну вправу. Ви не зобов’язані погоджуватись. Але якщо хочете – спробуємо разом». Це повертає контроль – і вже саме по собі стабілізує.1️⃣ Заземлення 5-4-3-2-1. Найпростіша і найдоступніша техніка. Не потребує нічого, крім присутності.Попросіть людину повільно назвати: 5 речей, які вона бачить прямо зараз. 4 речі, які вона чує. 3 речі, яких вона торкається – і відчути їхню текстуру. 2 речі, які вона відчуває запахом. 1 річ, яку вона відчуває на смак.✔️Ця вправа повертає нервову систему з минулого – де живе травма – у теперішнє. ❗️Але будьте обережні, бо, як показала практика, інколи вона здатна активувати тригери, адже використовує органи чуття, а тригери – це якраз про те, що запам’ятало тіло. Тому повертайте людину в «тут і зараз». Туди, де безпечно. Важливо: говоріть повільно. Робіть паузи. Не поспішайте переходити до наступного пункту.2️⃣ Техніка «Ноги на підлозі». Коротка і тілесна.Попросіть людину поставити обидві ноги на підлогу. Відчути, як підлога тримає. Можна злегка потупати – відчути вагу тіла. Сказати вголос: «Я тут. Я в безпеці. Підлога тримає мене». Тіло отримує сигнал – є опора. І нервова система починає заспокоюватися.3️⃣ Фізіологічне зітхання. Подвійний вдих через ніс – короткий і одразу ще один. Потім повільний довгий видих через рот. Три рази. Це найшвидший спосіб активувати парасимпатичну нервову систему і знизити рівень кортизолу. Можна робити разом із людиною – це підсилює ефект і дає відчуття, що вона не одна.4️⃣ Техніка «Холодна вода». Якщо є можливість – попросіть людину вмити обличчя холодною водою або потримати холодну склянку в руках. Різкий температурний контакт активує рефлекс занурення – серцевий ритм сповільнюється, тривога знижується. Простіше – попросіть взяти склянку води і повільно випити її, зосередившись на відчутті води.5️⃣ Техніка «Безпечне місце». Для тих, хто вже має досвід роботи з вами і може увійти в образ. Попросіть заплющити очі й уявити місце, де людина почувалася в безпеці. Реальне або вигадане. Описати його – кольори, звуки, запахи, відчуття в тілі. Побути там кілька хвилин. Якщо людина каже: «Я не можу знайти такого місця», або через втрати починає горювати, бо уявила втрачене місце – це теж важлива інформація. Не наполягайте. Запропонуйте уявити місце, яке могло б бути безпечним.❗️Якщо людина дисоціює – не торкайтеся без дозволу. Говоріть спокійно і повільно. Назвіть своє ім’я і скажіть, де ви знаходитесь. «Я Олексій. Ми зараз у кабінеті… Ви в безпеці». Прості конкретні речення. Без складних запитань. Попросіть назвати щось, що вона бачить у кімнаті. Один предмет. Це якір у реальність.✔️ І наостанок. Техніки стабілізації – це не магія. Вони не вирішують травму. Але вони повертають людині те, що травма забрала – відчуття, що тіло можна контролювати. Що є «тут і зараз». Що поруч є хтось, хто не злякався і не пішов. Іноді – саме це є найважливішою частиною допомоги. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога

🔴 Уявіть. Ви в середині сесії. Людина розповідає – і раптом замовкає. Дихання змінилося. Погляд пішов кудись далеко. Або навпаки – різко заплакала, тіло напружилось, руки затремтіли. Криза прийшла без попередження. Як зазвичай. І ось тут одночасно виникають два питання. Що робити з людиною, яка зараз поруч? І що робити із собою – бо ваша нервова система теж відреагувала.👀 Наші дзеркальні нейрони автоматично реагують на все, що відбувається навколо. І що робити? Знаєте, стандартно було б розпочати з постраждалої особи, але цього разу пропоную почати із себе. Бо надавати допомогу ми можемо у стабільному стані, коли «наповнені й ще з гіркою». Саме цю «гірку» ми й віддаємо, надаючи допомогу. Плюс не забуваймо, що в цей час ми маємо залишатися стабільними. Бо ми не можемо бути надійною опорою для іншої людини, якщо самі розгойдалися. І це не слабкість. Це фізіологія.Що можна робити під час консультації? 🔼читайте на слайдах🔼❗️Після важкої сесії не переходьте одразу до наступного клієнта, якщо маєте хоча б кілька хвилин. Встаньте. Порухайтеся. Відкрийте вікно. Дайте нервовій системі сигнал, що ситуація завершилася. Запишіть, буквально кілька слів, що відбулося і що ви відчуваєте. Це допомагає мозку «закрити» сесію і не переносити її в наступну. Якщо щось залишилося всередині – поговоріть із колегою, супервізором або просто скажіть уголос собі: «Це було важко. І я впорався». А про техніки стабілізації постраждалої особи ми поговоримо у наступному дописі. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога

⬇️ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️ 🖥 Розуміючи це, яким може бути алгоритм Ваших дій?1️⃣ Вислухати — без тиску та стереотипного ставлення. Фрази на кшталт: «Чому ви мовчали раніше?», «Подумайте про дітей», «Якщо не напишете заяву — нічого не зміниться» — лише посилять страх та недовіру постраждалої особи.2️⃣ Забезпечити право на інформацію. Постраждалій особі важливо роз’яснити, які права вона має, які існують можливі способи захисту та які ресурси допомоги доступні у громаді. Щонайменше після комунікації з Вами постраждала особа має знати, як і де вона може:— звернутися за безоплатною вторинною правничою допомогою;— отримати психологічну підтримку;— зафіксувати тілесні ушкодження;— отримати соціальні послуги та кризову допомогу;— звернутися у разі повторної небезпеки;— викликати мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги;— дізнатися про механізми захисту дітей у випадках насильства.3️⃣ Допомогти постраждалій особі сформувати план безпеки. Важливо проговорити конкретні дії, які має вчинити постраждала особа для своєї безпеки у випадку повторного насильства. Оскільки домашнє насильство має циклічний характер, заходи безпеки варто продумувати для кожного етапу циклу насильства окремо — від моменту зростання напруги до «медового місяця». Це допоможе постраждалій особі краще розпізнавати небезпеку, підготуватися до можливого загострення ситуації та швидше зорієнтуватися. Зокрема, варто обговорити:— які «червоні прапорці» можуть свідчити про наближення насильства;— куди можна швидко піти у разі небезпеки;— кому зателефонувати або написати;— які речі та документи варто підготувати заздалегідь;— як діяти для безпеки дітей.4️⃣ Проінформувати інших суб’єктів про звернення та потреби постраждалої особи — за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалої особи. Така згода не вимагається у випадках вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб, а також виявлення актів насильства кримінального характеру, обґрунтовану підозру щодо вчинення яких підтверджено за результатами оцінки ризиків.5️⃣ Виконати дії, які не залежать від офіційної заяви постраждалої особи. Навіть якщо постраждала особа не готова подавати офіційну заяву, це не звільняє уповноважених суб’єктів від реагування у межах своїх повноважень відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі.❗️Пам’ятайте! Відмова від офіційної заяви — це не відмова від допомоги. У таких ситуаціях особливо важливо, щоб постраждала особа не залишилася без підтримки, інформації та розуміння подальших можливих дій. Саме орієнтоване на потреби постраждалої особи, чутливе та своєчасне реагування фахівців та фахівчинь може стати основою для посилення довіри та подання офіційної заяви задля власного захисту. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка. #колонка_юристки

⬇️ПРОДОВЖЕННЯ ⬇️ 5️⃣ ПолітравмаЦе випадок, коли людина пережила кілька різних типів травматичних подій – і вони нашаровуються одна на одну. Наприклад: травма розвитку в дитинстві – потім насильницький шлюб – потім втрата близьких. Кожен новий травматичний досвід активує попередній. І людина реагує не лише на те, що відбувається зараз – а на весь накопичений досвід одночасно. Це пояснює, чому реакція іноді здається «непропорційною» події. Вона пропорційна – просто не одній події, а всім разом.6️⃣ Травма, про яку у нас говорити не прийнято – травма системи. Чому? Зараз зрозумієте.Це окремий тип травми – і він значно ширший, ніж здається на перший погляд. Перша система в житті людини – це сім’я. І коли саме вона є джерелом насильства – це особливо руйнівно. Бо дитина, яка зростає в родині, де насильство є нормою – не має точки відліку. Немає «до». Є тільки «так є». І те, що інші називають насильством – для неї просто життя.❗️Така дитина не вчиться розпізнавати небезпеку зсередини системи – вона вчиться в ній виживати. Підлаштовуватись. Не висовуватись. Догоджати. І ця наука залишається з нею назавжди – навіть коли вона давно вийшла з тієї родини.Те саме стосується дорослої постраждалої особи, яка живе в сім’ї, де насильство є нормою. Система формує картину світу. «Так у всіх». «Це любов». «Головне – щоб сім’я була разом». І навіть якщо всередині щось кричить – система переконує, що це вона сама «занадто чутлива».Але це не все. Є друга система – державна. Поліція, соціальні служби, медицина, суд. Коли людина наважується звернутися по допомогу – і отримує у відповідь недовіру, знецінення або байдужість – це ще один удар. ❗️«Ви самі спровокували». «Це сімейна справа». «Нічого страшного не сталося». Система, яка мала захистити – завдає ще одного удару.❌ Після цього людина перестає звертатися по допомогу взагалі. У тому числі – і до психологів. ❗️Тому, коли постраждала особа дивиться на нас із недовірою з першої хвилини – це часто не про нас особисто. Це про всі системи, які вже зрадили. Сімейну – і державну.❓ Так що це означає для нашої роботи? Перш ніж обирати метод – варто зупинитись і запитати себе: з якою травмою я зараз маю справу? Бо підхід до людини з травмою розвитку і до людини з гострою реакцією на одиничну подію – принципово різний.🔴 І ще одне. Найчастіше в кабінеті психолога сидить не людина з «одним типом» травми. Сидить людина, яка несе все це одночасно. Шарами. Роками. Наше завдання – не злякатися цієї складності. А почати з того, що є прямо зараз. З безпеки. З контакту. З одного маленького кроку. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA. #колонка_психолога

ℹ️ У квітні Київський Центр допомоги врятованим продовжив щоденнуроботу з підтримки постраждалих від війни вже за новою адресою: 📍м. Київ, вул. Бойчука, 1-А, оф. 12 (біля метро Звіринецька).🗣«Мене не полишало відчуття провини за те, що я вижила. У Центрі я змогла проговорити цей біль — і поступово стало легше».🗣«Після втрати близької людини я довго жила в напрузі і майже не говорила про свій стан. З часом, завдяки фахівцям, я почала знову думати про майбутнє».Ці відгуки про результати щоденної роботи фахівців Центру, які підтримують людей на шляху до відновлення.Ми й надалі надаємо безоплатну, конфіденційну та безумовну допомогу людям, які пережили окупацію, втрату, насильство, вимушене переміщення та інші наслідки війни.📞 Звернутися можна за номером телефону: (066) 170 4890 🖇Центр допомоги врятованим у Києві створено за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з UNFPA – Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, завдяки фінансовій підтримці урядів Австрії, Бельгії, Іспанії та Швеції у співпраці з місцевими органами влади та ГО «Асоціація амбасадорок України». #ЦДВ