Продовжуючи роботу над дослідженням стану сучасної судової системи в Україні в порівнянні з іншими країнами, заглибився в питання подання різного виду декларацій суддями. Порівняльний аналіз міжнародного досвіду демонструє цікаву тенденцію: універсальної моделі не існує. Україна наразі застосовує одну з найбільш інтенсивних моделей контролю за суддями у світі. Більшість розвинених демократичних держав не вимагають від суддів одночасного щорічного майнового декларування, декларування родинних зв'язків та декларацій доброчесності. Натомість вони концентруються на запобіганні конфлікту інтересів, контролі додаткової діяльності та точковому фінансовому контролі щодо окремих категорій суддів. Існують дві принципово різні філософії контролюСхідноєвропейська модель(Україна, Румунія, Болгарія, країни Балтії)Базується на:✅ повному фінансовому контролі✅ регулярному декларуванні майна✅ перевірці доброчесності✅ контролі родинних зв'язківЗахідноєвропейська модель(Велика Британія, Німеччина, Нідерланди)Базується переважно на:✅ контролі конфлікту інтересів✅ декларуванні додаткової діяльності✅ декларуванні зовнішніх доходівПовного майнового декларування для всіх суддів переважно немає. Окремої уваги заслуговує французька модель, яка поєднує елементи обох підходів: ☝️ майнове декларування застосовується до окремих категорій суддів та подається при вступі на посаду, припиненні повноважень або за наявності істотних змін майнового стану. Цей досвід вкотре підтверджує - ефективність побудови судової системи визначається не кількістю декларацій, а її здатністю забезпечувати довіру суспільства, запобігати конфлікту інтересів та гарантувати доброчесність судової влади.