Щойно Рада знову провалила законопроєкти 15460 та 15112 про ліквідацію пільг на посилки до 150 євро. Абослютно логічне рішення. Зараз такі ініціативи не мають жодного сенсу. Натомість ми підтримали за основу законопроєкт №15437, який може спростити правила отримання невеликої державної підтримки для бізнесу та посилити контроль за її законністю.Я постійно піднімала питання необхідності розширення можливостей державної підтримки підприємств. Особливо зараз, коли бізнес працює в умовах війни, обстрілів, руйнування виробничих потужностей, складної логістики та постійного зростання витрат.Одна з важливих норм законопроєкту – збільшення граничного розміру державної допомоги з 200 до 300 тисяч євро. Для малого та середнього бізнесу також передбачається можливість запровадження окремих програм державної допомоги під час воєнного стану.Водночас я чудово розумію ВПО, які мають повне право запитувати: чому ці кошти не спрямувати на компенсації за втрачене житло? Тим більше, що сьогодні є проблеми навіть із фінансуванням житлових сертифікатів. Це абсолютно справедливе питання.Але маємо розуміти й інше. Якщо бізнес не витримає навантаження і почне банкрутувати, держава втратить податки, люди – робочі місця, а громади – надходження до бюджетів. Хтось має виробляти товари, забезпечувати продукцією магазини, надавати послуги та підтримувати роботу цілих міст і громад. Зрештою, саме з працюючої економіки держава отримує ресурс, з якого фінансуються соціальні програми, зокрема підтримка ВПО та компенсації за житло.Тому підтримка бізнесу і допомога людям, які втратили житло, не мають протиставлятися. Держава повинна знаходити ресурси і для одного, і для іншого.Саме тому я підтримала законопроєкт у першому читанні. До другого читання подам свої правки, щоб механізми державної допомоги відповідали реальним потребам українського бізнесу та водночас були справедливими і прозорими.Якщо принципові для мене правки не будуть враховані, не факт, що я підтримаю законопроєкт у другому читанні.