Історію шахтаря, який за два дні втратив абсолютно усе розповіла на всю країну з трибуни парламенту.

Уважно прочитала усі ваші коментарі під попереднім постом. Погоджуюся, що подібних випадків сотні тисяч. Історія цієї родини – це квінтесенція болю наших переселенців.

Спочатку війною була зруйнована його квартира в Добропіллі. Він переїхав до батьківського будинку в Іверське, і вже наступного дня вщент знищено і цей дім. Двічі безхатько за два дні.

Багато людей, які вимушені були виїхати з тимчасово окупованих територій, починаючи з 2014 року, намагалися починати життя з нуля. Вони тяжко працювали, брали кредити, купували нове житло, а потім знову втратили все в Маріуполі, Щасті, Бучі, та інших містах.

Здавалось би, що за таку кількість часу (вже більше 10 років) вже можна було б відточити механізми фіксувань руйнувань та компенсацій. Але як показує практика, віз і нині там. Комісії, які мають фіксувати руйнування, щоб люди могли отримати компенсацію, просто не працюють. А без цього папірця людина не існує для держави.

Люди не просять захмарних речей. Вони кажуть: "Якщо наше житло зруйноване, чому ви не можете просто дати нам компенсацію? Не на міфічне "е-відновлення", яке коштує бюджету величезних грошей, а щоб ми могли піти на вторинний ринок і купити собі житло. Це значно дешевше, ніж коштують державні програми, і це дасть людям дім ТУТ і ЗАРАЗ.

Адже іпотека – це добре, але хто з тих, хто втратив усе, може її "потягнути"?Ми маємо діяти, інакше Україна перетвориться на транзитний хаб, з якого люди їдуть за кордон. Ми багато говоримо про повернення, але майже нічого не робимо, щоб люди залишалися. Це долі людей. І я продовжуватиму боротися за те, щоб держава нарешті людей почула.

📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X