За снарядами та танками не можна забувати про головне – про людей. Коли говорять про економіку на "військових рейках", дехто уявляє лише заводи зі зброєю. Але наш головний ресурс, який ми стрімко втрачаємо, – це люди.Сьогодні мільйони українців втратили все: і дім, і роботу. Якщо ми не будемо ними опікуватися, якщо не створюватимемо умови для життя тут, в Україні, то хто завтра вироблятиме ті самі снаряди? Хто відбудовуватиме країну?Окремі диванні експерти тиражують маячню про неефективність працівників релокованих українських адміністрацій окупованих громад. Це повна нісенітниця. Як і фінансування програм підтримки українців, ВПО, роботи тисяч відданних своїй справі працівників релокованих українських адміністрацій, центрів підтримки, як-от "Я Маріуполь", — це не просто "витрати бюджету". Це інвестиція в людей. Забезпечити житлом, допомогою та підтримкою тих, хто постраждав найбільше, — це наш прямий обов’язок і питання національної безпеки. Бо без людей не буде й держави.Я бачу, яку титанічну роботу роблять ці люди. Медична та психологічна допомога – це не просто «соціалка». Це те, що тримає людей, дає їм надію і зберігає зв'язок з Україною. Це і є наш сильний тил.Наша сила – не тільки в кількості снарядів, а й у згуртованості суспільства. Підтримка тих, хто постраждав найбільше – це не другорядні витрати. Це пряма інвестиція в нашу стійкість і в наше спільне майбутнє.Бо підкреслюю – Україна – це перш за все люди.📩Підписатися в Телеграм😎Facebook🕊Instagram 👥X