Сьогодні Луганській області — 87 років.

💔 Ця дата – це ціла епоха, сповнена праці, боротьби, здобутків і, на жаль, останніми роками – болю та втрат. Але найголовніше, що є у Луганщини – це її люди. Ті, хто зводив міста, підіймав промисловість, плекав родючу землю, виховував дітей у любові до рідного краю. Згадую мирні вулиці міста Щастя, сміх дітей на майданчиках, тепло зустрічей... Зараз багато його мешканців стали вимушеними переселенцями. Війна розкидала людей по всій Україні та світу, але я знаю – серцем кожен залишається там, на рідній Луганщині: у своєму Щасті, у Сєвєродонецьку, Лисичанську, Станиці, у кожному селі та містечку.

Для мене, як для мажоритарниці від 105 округу, що охоплює і місто Щастя, Луганщина – це особиста історія, мій біль і моя надія. У найскладніші часи я завжди намагалася бути поруч, допомагати. Війна розлучила багато родин із рідними домівками, з рідним містом, а когось – із Україною. І тепер наше головне завдання – зробити все, аби ці люди повернулися додому. Так, для цього потрібен час. Скільки – не знає ніхто. Але я глибоко переконана: ми не маємо просто чекати. Ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ створити для цього всі умови: гарантувати безпеку, відновити зруйноване, забезпечити людей робочими місцями, гідним житлом, дати нашим дітям можливість навчатися, здобуваючи гідну освіту. Це наш спільний обов'язок і наша мета.Я вірю – ми обов'язково зустрінемось у мирній українській Луганщині, яка неодмінно житиме і квітнутиме!

З Днем народження, Луганщина.ps. Усі ці світлини з Луганщини завжди зберігаю у телефоні — усі вони цінні як пам’ять.

📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X