Політика Андрусіва

Серйозна розмова про НАТОЗ багатьох точок зору, вступ в НАТО для нас став фетишем і національною ідеєю. Але ми дуже мало розбираємося в самому НАТО і в тому чи дійсно це є рішенням для нас. І причина необхідності це обговорити - візит Ердогана на саміт БРІКС, а також його бажання туди вступити. Бо Туреччина член НАТО, а всі рішення в цій організації ухвалюються консенсусом. Тому, коли така військова потуга як турецька армія починає дрейф від НАТО, яке взагалі майбутнє в цієї організації?Коли я був на Варшавському безпековому форумі, то слухав виступ Президента Дуди, який сказав, що Польща є основою східного флангу НАТО. Не було можливості йому задати питання, але я от хотів повідомити, що в цьому фланзі гігантська діра у вигляді Словаччини і Угорщині. Будь-яка атака росії на Польщу чи країни Балтії викличе параліч НАТО, через Орбана чи Фіцо. Бо ці проросійські агенти точно не будуть голосувати за спільну оборону, чим зроблять рішення застосувати статтю 5 - неможливим.На цьому фоні треба зафіксувати, що вступити в НАТО у нас дуже мало шансів, з огляду на те ж рішення консенсусом і тим, скільки в нас там недоброзичливців. Тому виходить ми прагнемо стати членами клубу, де нас не раді бачити, і який по - факту не є спроможним виконати те, для чого створений. Я послідовно виступаю і наполягаю на іншій історії, значно ефективнішій за НАТО - нове військове партнерство. У нас є надійні партнери такі як США та Британія, меншою мірою Франція, найбільшою мірою Балтійські країни. Ми повинні вибудувати нову конструкцію поза паралізованого НАТО, з тими, з ким ми вже на практиці має спільну військову коаліцію. Фактично, для чого нам вступати в організацію, де нас цікавить зброя і ресурс кількох конкретних країн, а рішення залежить від десятків другорядних. Тому я думаю, що правильною амбіцією є ініціювання нової військової організації захисту демократії та свободи. Оскільки нам протистоїть не тільки путін, а вся подібна шваль, яка протистоїть нам на ціннісному рівні. ПС. Дякую всім. За день закрили збір. Стоїмо.

Вчора Президент заявив, що німці мають скепсис щодо нашого вступу в НАТО. Це викликає здивування і ось чому.Німеччина стала членом НАТО в 1955 році. Власне, стала Західна Німеччина, яка не визнавала Східну Німеччину окремою державою і розривала дипломатичні відносини з будь-якою країною, яка визнавала. Більше того, Західну Німеччину прийняли в НАТО саме через загрозу Радянського Союзу і з метою зміцнення європейської безпеки. При чому, при вступі було зроблено застереження, що стаття 5 поширюється тільки на підконтрольну територію Німеччини. То ж наскільки цинічно виглядає сьогодні німецький скепсис. Але якщо перейти в практичну площину, то в ній ми побачимо, що росіяни заливають грошима своїх сателітів і ведуть колосальну пропаганду в своїх інтересах. То ж ми маємо скепсис щодо нашого членства в країні, де він суперечить здоровому глузду. А що ми? А нічого. Ми майже нічого не робимо в переконуванні німців. Бо зрештою ми і в переконуванні самі себе нічого вже давно не робимо. Підтримуємо збір.

Сьогодні я задав питання, чи варто оголошувати КНДР війну, коли підтвердиться участь її військ на боці орків. Мабуть варто було коректніше задати: чи варто офіційно визнавати агресію КНДР проти України? (що правда є теж актом оголошенням війни) Питання складне і точно є дилемою для нас. З практичної точки зору війна між нами і КНДР немає змісту і навряд чи може відбуватись в якомусь масштабі, окрім участі її наземних військ і бомбардувань ракетами нас, що вже має місце. Але з формальної точки, може з’явитись поле для серйозної дипломатичної та політичної гри. Оскільки мова буде йти не про війну з КНДР, а про те, що війна між Україною і рф перетворюється на війну з рф-КНДР. Тобто на нас уже напала не одна країна, а блок країн. Тому офіційне визнання їхньої спільної агресії, на мою думку, має кілька важливих для нас моментів.По-перше, це визнання суб’єктності союзу рф-КНДР. Що це дасть? На мою думку, багато. Перед країнами, які співпрацюють з росією виникає проблема того, що тепер вони фактично співпрацюють з КНДР, а у цієї країни інший міжнародний статус і роль. Тому можна почати сильніше тиснути на партнерів рф, і підштовхувати їх до відмови від співпраці. По-друге, офіційне визнання агресії КНДР - це серйозний виклик для наших партнерів. Це точно поставить їх в ситуацію вжиття необхідних додаткових заходів. Особливо в поганій ситуації опиняться “любителі домовитись з рф”, бо тепер це і про домовитись з КНДР. А на Заході - це табу. Додатковим моментом тут може бути те, що визнання їх агресії може передбачати надання нам такої зброї, яка може завдавати ударів по самій КНДР. Ну і попутно по території рф. По-третє, і це мабуть найцінніше, на мою думку, КНДР не готова до того, щоб її офіційно визнали агресором. Справа в тому, що багато років підряд влада цієї країни намагається не спровокувати військовий конфлікт, в якому у них досить мало шансів вистояти. За їх стратегією, в конфлікт можна входити тільки після наявності ядерної зброї, щодо якої у них ще існує багато питань, починаючи від кількості, точності і до носіїв. На мою думку, надаючи допомогу рф вони не очікують стати стороною конфлікту, до якого взагалі не мають ніякого відношення. Особливо, коли побоюються удару від Південної Кореї.Тому сама постановка питання, що ми можемо оголосити їх агресором і вести бойові дії - серйозно змусить цих дегенератів задуматись чи варто такою ціною допомагати путіну. Підтримуємо збір на зимові шини.

Армія КНДРШироко розійшлась інформація про можливість втручання солдат Північної Кореї у війну. Це серйозний фактор, який змінює багато. Але давайте не спішити з висновками.1. Армія КНДР має біля 1 млн солдат за різними даними. Враховуючи, що і в нас і в орків людський ресурс зараз найбільший виклик - це може серйозно переламати ситуацію. АЛЕ потрібно пам'ятати, що керівництво КНДР їб..ті параноїки, які всі ресурси готують для відбиття агресії Південної Кореї. Вони вже двічі приводили в готовність свої війська за останній місяць. Параноїки не можуть дозволити собі ослаблення своєї армії, це психологічно складно.2. Інженерні війська від 3-5 тисяч північних корейців вже задіяні в допомозі рф. Очевидно їх прислали разом з ракетами. Скоріше за все мова може йти про поповнення цих сил, ротацію. Щодо можливого заміщення російських тилових частин корейськими, для того щоб відправити на фронт - це не логічно, оскільки в тилових частинах служать російські строковики, яких відправляти не будуть. 3. Поява на фронті регулярної армії КНДР серйозно міняє політичну ситуацію навколо війни. Фактично, це вступ у війну нової держави. Це поставить питання про зміну нашої підтримки перед партнерами і їх роль у війні. В цілому я поки слабо вірю в можливість задіяння регулярної армії КНДР, але навіть якщо це відбудеться, я думаю катастрофи не станеться. По- перше, я б не переоцінювати її боєздатність. Для розуміння військовий бюджет КНДР біля 4 млрд дол. При такій великій армії це просто мізер. Це означає, що більшою мірою це бутафорна армія, і що типово для диктатур купа фейків на паперах. По-друге, війна змінилась. Дрони і нові технології це не те, до чого готували корейців. І перепідготовка займе час. По- третє, це точно призведе до нової відповіді партнерів. Хорошого, звісно, мало, але точно є одне - путін відчайдушно шукає сили для продовження війни, а отже він на межі.

Цитати з Фултонської промови Черчиля 1946 рікМи не можемо закривати очі на той факт, що демократичні свободи, якими користуються громадяни на всіх територіях Британської імперії, не забезпечуються в багатьох інших державах, у тому числі й дуже могутніх. Життя простих громадян у цих державах проходить під жорстким контролем і постійним наглядом різного роду поліцейських режимів, які володіють необмеженою владою, що здійснюється або особисто диктатором, або вузькою групою осіб через привілейовану партію та політичну поліцію.Спілкуючись під час війни з нашими російськими друзями та союзниками, я дійшов висновку, що більше за все вони захоплюються силою і найменше поважають слабкість, особливо військову. Тому ми повинні відмовитися від застарілої доктрини балансу сил, або, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами. Ми не можемо і не повинні будувати свою політику, виходячи з мінімальної переваги і тим самим провокуючи когось на змагання з нами силою. Якщо країни Заходу будуть єдині у своїй непохитній відданості принципам, закладеним у Статуті Організації Об'єднаних Націй, то своїм прикладом вони навчать поважати ці принципи й інших. Якщо ж вони будуть роз'єднані у своїх діях або знехтують своїм обов'язком і втратять дорогоцінний час, то нас насправді може чекати катастрофа.Коли свого часу я побачив наближення небезпеки і звернувся до своїх співгромадян та до всього світу із закликом зупинити її, ніхто не прислухався до моїх слів. Тим часом аж до 1933 року, а можливо, і до 1935 року, Німеччину ще можна було врятувати від тієї жахливої долі, що на неї чекала, і людство могло б уникнути тих незліченних бід, які на нього обрушив Гітлер. У всій світовій історії немає іншого прикладу війни, якої можна було б так легко уникнути, як недавньої кривавої бійні, що пройшлася руйнівною ходою по всій землі. Потрібно було лише своєчасно вжити необхідних заходів, і я впевнений, що Друга світова війна була б відвернена, причому без жодного пострілу, а Німеччина могла б стати процвітаючою, могутньою і всіма шанованою країною. Проте ніхто не вірив у надвигаючу небезпеку, і поступово, одна за одною, країни світу опинилися втягнутими у жахливий водоверть війни. Ми не повинні допустити повторення подібної катастрофи, і досягти цього сьогодні, у 1946 році, можливо лише через налагодження нормальних відносин і всебічного взаєморозуміння з Росією під егідою Організації Об'єднаних Націй. Підтримання таких відносин протягом багатьох мирних років має забезпечуватися не лише авторитетом ООН, але й усією міццю США, Великобританії та інших англомовних країн і їхніх союзників. Такі в основних рисах мої пропозиції, які я дозволив собі представити моїй шановній аудиторії у своєму сьогоднішньому виступі, названому мною «М’язи миру».

Популізм і криза лідерстваПеремога партії Свобода в Австрії, шалені рейтинги Альтернативи в Німеччині і зростання Сари Вагенкнехт, значні шанси Трампа на переобрання вчергове занурили Європу в розмови про популізм і його загрозу демократії.До війни, я якраз активно працював над доповіддю майбутнє демократії, і дуже глибоко вивчав явище популізму. Не буду вас грузити теоріями і поясненнями цього всього, але поділюсь одним спостереженням. Поки всі ліки від популізму зводяться до “більшого контролю за соцмережами”, “медіагігієна і медіаграмотність” і тому подібні історії, на які вже витрачені мільйони євро і вони не спрацювали. На мою думку, єдиними ліками є яскраве лідерство.Популісти перемагають не тому, що вони безпринципові чи маніпулятори (що має місце), вони перемагають тому, що вони яскраві. Подивіться більшість популістичних партій називаються на честь своїх лідерів. Їхні лідери чудові актори, оратори, і вони захоплюють порядок денний. Ось Трамп бере і нав’язує всім питання мігрантів, бо він крутий оратор, а йому протистоїть досить безлика Харріс чи Байден. Саме тому популісти перемагають, бо переважно проти них виступає “безлика бюрократія” за правильні цінності. Зрозуміло, що Орбан, Фіцо, Ле Пен будуть розмазувати цю “бюрократію” своїми шоу. Але як тільки, системні партії виставляють своїх сильних яскравих лідерів, то популісти з тріском програють вибори. Свого часу таким лідером був Макрон, Джонсон, Туск до певної міри. Я переконаний, що Обама просто б розмазав Трампа своїм ораторським талантом. Зараз в Угорщині з’явився новий конкурент Орбана - Петер Мадяр, який вже починає серйозно його піджимати. Тому насправді системним партіям і бюрократіям потрібно виховувати і розвивати лідерство. Потрібно виставляти сильних яскравих кандидатів, які доступною мовою, ораторством, акторською грою будуть тримати правильний порядок денний, і популісти, які плутаються в своїх позиціях через брак ідеології не зможуть з ними конкурувати.Підтримайте збір хлопців.

Венс ускладнює американські вибориВсупереч очікуванням, в тому числі моїм, Венс, кандидат Трампа у віце-президенти, дуже сильно провів дебати. На відміну від Трампа, Венс зробив висновки з попередніх дебатів, і зрозумів, що Байден більше не балотується, а тому підхід треба міняти. Тому він був більш розкутим спокійним, не городив безкінечний бред, не ображав опонентів. В один момент, він щиро поспівчував Волцу, що його син став свідком стрілянини. Це зіграло свою роль, глядачам він сподобався. Результати дебатів не визначили хто переміг, більшість зійшлись на думці, що Венс і Волц були рівні. Насправді, я вважаю, це вже перемогою для Венса. Але, це все веде до найгіршого з можливих сценарій виборів - до конфлікту. Харріс і Трамп йдуть дуже близько, і перемога першої на мінімалках призведе до того, що було минулого разу - конфлікту в американському суспільстві. Тому коли мене питають хто гірше Харріс чи Трамп, я кажу - конфлікт після виборів.Я мільйон разів повторював, що навряд чи при Харріс чи Трампу зміниться наша підтримка, а все, що зараз має місце - це виключно виборча риторика. Однак, якщо США знову поринуть в хаос післявиборчого срачу, то для нас це найгірший сценарій. Систему паралізує, і ми не будемо отримувати підтримку. Трамп, доречі, вже готується до юридичних баталій навколо результатів виборів. Що ж нам поки залишається спостерігати останні тижні виборів, і сподіватись, що хтось з кандидатів добряче лажане, і інший виграє з серйозним відривом. Бо це єдиний варіант, що не буде срачу після виборів.ПС. Збір завершено, зібрали 234 тисячі гривень. Всім дякую. Найближчим часом відео від хлопців викладу

Вони нам не друзі, але...Вчора вибухнув скандал в Польщі щодо зустрічі міністра закордонних справ Радослава Сікорського з Президентом Зеленським. Пану Радославу не сподобався тон і формат розмови. Багато претензій було з нашого боку. Що ж, давайте вставлю кілька копійок.Вважати поляків нашими друзями - безглуздо. Я б навіть партнерами їх не назвав на фоні того, як вони себе ведуть під час війни. Хоча в нас популярні міфи про їх допомогу в перші дні війни - це просто цинічні розрахунки. Зброя. Поляки віддали нам всі радянські танки і літаки. Так, це правда. Але вони це зробили не тому, що спішили нам допомогти. Навпаки, вони вели жорсткі торги із Британією і США, щоб по максимуму виторгувати собі заміну. Так, танки ми отримали тільки, коли Джонсон пообіцяв надати на заміну радянських танків британські Challenger, а літаки ми отримали, тільки коли США погодились замінити їх на F16. при чому мої знайомі в США розповідали, що таких свинських торгів вони ще не мали, поляки мало не вимагали міняти старі радянські МіГ на F16 один до одного, і при цьому використовували саме критичність ситуації у нас.Підтримка українців. Поширеною є думка і про те,що вони підтримують українців з перших днів економічно. Насправді, це ми їх підтримуємо. Ще задовго до війни Польща визначила Україну ключовим донором трудових ресурсів, і проводила поступову політику на витягування наших робітників. Українці майже на 1% підняли ВВП Польщі, що еквівалетно витратам, які понесли поляки на підтримку наших біженців. Але зараз поляки перейшли до нових форм асиміляції, так вони вимагають, щоб всі українські діти обов’язково навчались у польських школах.Партнерство. Без сумнівно, поляки не тільки пасивно заробляли на нашому горі, вони активно це робили, заблокувавши кордон для нашої агропродукції. Масштаб і цинічність цього протесту співмірні з оцінкою про удар в спину. Вони точно нам не друзі, але... за жодних обставин не можна з ними сваритись. Так, на жаль, їхня політика викликає обурення за спробу нажитись на нашому горі. Але не припустимо посилювати будь-які конфлікти чи привносити емоції. Основою нашої політики має стати балансування і прагматизм. Ми повинні бути прагматичні в тому, щоб отримувати від них сприяння в тих питаннях, де нам це потрібно. І балансувати їхні інтереси, там де нам важко підтримати їх вимоги. Найважливіше - прибрати емоції і нереалістичні очікування. Польські політики діють егоїстично і з максимальним інтересом для своєї держави. І так їм абсолютно начхати на наші подвиги у війні з руснею. Тому цей же егоїзм і прагматизм маємо продемонструвати і ми. ПС. В 2014 році після розстрілу Небесної сотні відбувалась Рада Майдану, де вирішували, що робити. Присутній на цій раді польський політик вимагав від майданівців укласти з Януковичем угоду, розійтись, і потім провести вибори. Поки Янукович пакував речі, польський політик погрожував нам, що інакше Європа вмиє руки і ми залишимося сам на сам з диктатором. Ми зробили інакше, і Янукович втік. Цим політиком був - Радослав Сікорський.Підтриємо збір. Бо як ви розумієте, сподіватись нам треба в першу чергу на себе.

Сьогодні кожний з нас може собі сказати, що він молодець. Насправді, не тільки сьогодні, але нехай і сьогодні.Чому?Тому, що вже два з половиною роки ми витримуємо жах, в який важко повірити. Вже два з половиною роки те, що не снилось в найжахливіших снах є просто нашими буднями.Щоденні втрати близьких на фронті, невинних людей і дітей, щоденні обстріли і знищення інфраструктури, знищення економіки, знищення енергетики, втрата роботи, втрата житла...Ми витримуємо це вже два з половиною роки. Тому ми можемо сказати собі слово "молодець". Як і в житті кожного, ми стикались з викликами і особистими проблемами, і коли ми їх проходили, то казали собі, що ми молодці. Не зламались, не здались, не прогнулись... Аналогічно з війною, ніхто з нас не обирав цей жах. Його обрав путін. Я не знаю, коли це все закінчиться. Я маю аналітичні думки з цього приводу і ділюся з вами. Але ситуація постійно змінюється, нові змінні модифікуюють рівняння, і я намагаюся представити його новий вигляд. Але сьогодні я думаю, що ми маємо сказати собі, що ми молодці. Бо якщо б ми збоку дивились на людей, які з гідністю проходять одне з найскладніших випробувань в історії 21 століття - ми б точно сказали, що вони молодці.Від цього слова не стане легше. Попереду ситуація теж не віщує нічого хорошого. Але ми маємо казати собі, що ми молодці. Бо ми витрачаємо гігантські зусилля на стримування ворога, на донати, на виживання в жахливих умовах економіки і енергетики. І вони дають результат. Поки не той, що ми хочемо, але дають. І сказати собі - "ми молодці", це оцінити всі ці зусилля. А вони цього варті.

Чи зупинили нас в Курській області?російські воєнкори і командири по десять разів на день рапортують, що наші війська зупинені. Та й ми стали отримувати менше новин про просування. Насправді ні. Нас не зупинили, а ми змушені зайнятись закріпленням, і розширенням флангів. Більше того, орки досі не створили єдиної лінії фронту, і не розуміють де насправді знаходяться наші війська. Бардак, який внесла наша операція в ряди ворога, в першу чергу пов'язаний з тим, що путін досі не може прийняти рішення що робити. Чи відправляти масово строковиків - а це сприймається як трагедія в суспільстві. Пригадуєте, як поспішно і панічно вони вимінювали в 22-му році партію строковиків полонених. Фактично, через них і почались обміни. Чи все - таки оголошувати мобілізацію, а це теж проблема, бо фактично прихована мобілізація вже повигрібала достатньо трудових ресурсів. Поки, що в Курській області все виглядає значно краще чим могло очікуватись. Триває процес створення плацдарму, а там можна перейти і до нових дуже не приємних дій для орків. Підтримуємо збір.