1.4. Провал українських технократів

Досвід заходу в українську владу технократів складався із двох хвиль. Перша хвиля наступила відразу після революції Гідності. Ще під час революції в деяких громадських організаціях і іноземних фондах зародилась ідея створити уряд технократів - реформаторів. На папері це виглядало як залучення “професіоналів” з бізнесу та громадського середовища для здійснення реальних реформ та боротьби з корупцією. Тому після перемоги на виборах Петра Порошенка вони почали тиснути на нього з метою залучення відібраних ними фахівців. Для цих цілей вони заручились міжнародною підтримкою і новому Президенту вже важко було опиратись. Так люди без жодного політичного і державного досвіду зайшли у владу.

Досвід і наслідки роботи цієї першої хвилі дуже суперечливі. Якщо проаналізувати ті реформи, які все таки можна визнати успішними (поліція, децентралізація, закупівлі, медицина), то побачимо ключове - реформи були не там, де сиділи реформатори, а там, де ці реформатори отримували політичну підтримку. Така підтримка була двох типів. Перша - це політичні і олігархічні групи, які задіювали свої ресурси і можливості. Так, зокрема, реформа поліції відбувалась не стільки завдяки грузинським технократам, скільки завдяки підтримці Арсена Авакова - політичного важковаговика. Втім, приклади такої підтримки знайти вкрай важко. Інша підтримка - це втручання міжнародних партнерів: ЄС та США. Саме завдяки такій підтримці вдавалось реформувати державні закупівлі, і провести перші кроки в медичній реформі.

Але загальні результати всіх реформ були відверто низькими, порівняно з тими ж грузинськими чи чилійськими. Українські технократи не мали не тільки політичної підтримки, а й підтримки всередині старої державної системи. Їх спроба знищити стару державну систему із середини - зазнала поразки, оскільки самі реформи їм доводилось проводити з держслужбовцями, яких вони ж не поважали і намагались викинути. Це призвело до того, що значна кількість реформ зазнала відкочування назад і нівелювання. Самі ж реформатори та Петро Порошенко зазнали нищівної поразки на виборах 2019 року. При цьому Україна продовжувала залишатись в топі корупційних країн світу.

Однак, ідея технократів у владі продовжила жити вже в новій владі. Нова концепція звучала так, що ніби-то попередня корумпована влада блокувала реформи та можливості реформаторів, а тепер цього не буде. Перший уряд Зеленського формувався в тій же логіці, що і перший уряд Порошенко: нікому невідомі люди, яких в соцмережах оголосили професіоналами. Не зважаючи на колосальні можливості монобільшості і політичної підтримки Президента - друга хвиля провалилась ще більше чим перша. Брак досвіду і компетентності для значної кількості урядовців та політиків виразився в прийнятті великої кількості помилкових рішень та повному провалу імплементації. Незважаючи навіть на прийняті реформи - більшість з них вмирали на шляху імплементації на рівні державних структур та суспільства. У підсумку відставка першого уряду відбулась всього через півроку після його призначення. І хоча окремі міністри досягли певних успіхів в подальшому, загальний висновок є однозначним - шокової терапії і різких змін в Україні не відбулось.

Як я зазначав раніше ідея приходу до влади українських технократів була хибною від самого початку. В умовах браку політичної підтримки, старих радянських інститутів влади, олігархічних груп і не сформованої єдиної нації - технократи не мали на що опертись і були приречені на провал. Технократи можуть ефективно діяти тільки в умовах диктатури, нічого подібного в нас не було і нічого подібного наша нація ніколи не прийме.

Забігаючи наперед - відповідь на питання якою має бути нова еліта і як мають здійснитися зміни буде в розділі про нову українську ідеологію. Це через два блоки: ідеології еліт і політичні інститути.