Продовжуємо цикл публікацій по Новій українській ідеології

1.5. Провал українських технократів

Ще одна група, яка впливала на нашу історію в добу Незалежності - технократи.-реформатори. Технократів важко віднести до політичної еліти. Як правило, їх не обирають, і вони не є політиками по своїй суті. Тим не менше, за впливом на політичні та економічні процеси цю групу точно можна вважати елітною. З 2014 року тема "технократів-реформаторів" міцно засіла в політичному дискурсі України. І вони таки багато на що впливали. Але про все по черзі.

Ідея “технократів” або “реформаторів” бере свій початок в 1975 році, коли в Чилі до влади прийшов Августо Піночет. Як військовий він не сильно розбирався в економіці, тому шукав команду, яка буде виводити країну з кризи. На той час в Чилі активно діяла група економістів, яка навчалась в Чиказькому університеті і пізніше отримала назву “чикаго бойз”. Ці економісти мали радикальний план лібералізації, який їм дозволив реалізувати Піночет.

Насправді, “чилійське економічне диво” було дуже суперечливим проектом. Перший рік реформ призвів до падіння на 14% і збільшення безробіття до 22%, після того як ситуація вирівнялась і пішов ріст в 1985 році знову стався обвал. Фактично, в будь-якій демократичній країні жодна влада не пережила б такі економічні “успіхи”. Але у військовій диктатурі технократам вдавалось робити свої експерименти й надалі. Тому, що близько 3000 загиблих і 38 000 ув'язнених - не зупиняють реформи. Загалом, більшість економістів сходяться в тому, що справжній результат реформ став відчутний тільки після повернення в 1990 році демократичної влади, яка не відміняла запущені реформи.

Однак, до нас, українців, ідея “технократів - реформаторів” прийшла не з Чилі, а з Грузії. І в Україні, і в Грузії після революцій 2003 і 2004 років до влади прийшли нові політичні команди. Однак, українська влада постійно отримувала критику і зневагу через корупцію, тоді як грузини були чемпіонами реформ для Заходу. Фактично, Саакашвілі залучив своїх “чікаго бойз”, які на чолі з Кахою Бендукідзе впроваджували жорсткі і болючі реформи.

У 2014 році я мав можливість спілкуватись з Бендукідзе і він розповів історію як закрив збитковий завод і 10 тисяч людей просто звільнив. Загалом, за перші роки реформ безробіття виросло з 12 до 17%. Куди б ці люди пішли за демократії? Правильно - на мітинг. В Грузії це теж відбувалось двічі в 2007 і 2011, але Саакашвілі не був демократом в повному сенсі цього слова, тому жорстко розганяв подібні протести. Загалом, при Саакашвілі було винесено понад 60 тисяч вироків і кількість ув'язнених зросла в 5 разів. По факту, як і в Чилі, реформи запрацювали, і економіка Грузії почала стрімкий ріст. Саакашвілі заплатив за це своєю свободою, але нова влада реформи не скасувала, і ріст триває досі.

Що об'єднує історії про технократів - диктатура. Для того, щоб проводити жорсткі швидкі радикальні реформи необхідна влада диктатора, який триває народ в покорі поки реформи нарешті принесуть свої результати. В демократіях таке не можливо, тому тут технократи приречені на провал.

Про цей провал двох хвиль українських “технократів- реформаторів” поговоримо в наступних постах.