yuvi випустила лонгплей «viskra», через що зранку я думав, що сьогодні пʼятниця. але майстерність yuvi — в subverting expectations, тому і тут вона обрала неочевидне. якщо ви ніколи не чули про цю артистку, то не чекайте, що ця музика буде стрибати вам у вуха. творчість yuvi схожа на туманний ліс із мохом, товстими деревами та низькими хмарами. «viskra» виключенням не стає. майте нуль очікувань, щодо того, що станеться, коли ви зазирнете за «наступне дерево», «підіймете цей камінчик», «перестрибнете цей струмок». в цьому вся прекрасність дослідження лісу — віддатися зову його пізнати. артистка не дає жодного гайдлайну до своєї творчості. але у неї майстерно виходить створити атмосферу. з цього і витікає експресіоністська лірика, яка б могла стояти окремо як літературна одиниця. але тут вона доповнює музику. маю щось сказати про звучання — це електронна музика з надзвичайною перкусією. звук ніколи не перевантажений, кожен інструмент на своєму місці. якщо має бути в моменті тільки синт і вокал – то воно тільки там і є. мені сильно подобається ментальна стимуляція, яка відбувається під час прослуховування музики yuvi: коли вам здається, що зараз має бути дроп, то його там немає; а якщо є, то точно не такий, яким ви очікували його почути. структура треків також часто незвична. якщо не знайомі з yuvi, але маєте відкритий розум – це неймовірний лонгплей для першого знайомства. а якщо ви як я, жадібно ковтаєте кожен трек артистки уже роками, то «viskra» – чудова порція того, за що ми любимо yuvi. як на мене, ця робота краща за попередній її альбом.