мій музикальний метч з джамалою стався в 2019 році, коли я випадково потрапив на її концерт в києві. я був на ньому сам, це був мій другий день після переїзду в київ, а з пісень джа я знав тільки хіти. я стояв близько до сцени, дивився на цю магічну співачку та думав: я сам, навколо велике і лякаюче місто, але поруч є музика. можливо саме тому я дуже люблю всю дискографію джа. а можливо, бо це дійсно надзвичайно якісна музика. найкращі продюсери країни, найкращий вокал, чуттєві тексти, спільна втрата криму. ми навіть росли з джа в одному місті, але в різній час. сьогодні у неї вийшов альбом «рух мій» — я послухав його вже 4 рази. в ньому очевидно дві настроєві арки, а центральною темою стала самотність, музикальна та особистісна. втім, не лякайтеся — з джа навіть самотність може бути енергійною, плавною, надихаючою, теплою. пройшло багато років з того 2019, змінилося все і водночас нічого: ось сьогодні зранку я сам, навколо велике та лякаюче місто, та поруч все ще є музика. така самотність мені подобається.