Щось на літературному

🔮Вітаємо вельмишановне панство!🔮Раді оголосити про старт літературного конкурсу! Запрошуємо вас стати свідками масштабної літературної події, де зустрінуться найяскравіші прозаїки сучасних творчих спілок. Нехай розпочнеться це шляхетне змагання новітніх талантів! ⚔️⚔️🔮Формат:Вже скоро у ваших осередках почнуться внутрішні відбори на наш конкурс, аби знайти одного найкращого прозаїка та його твір. 7 учасників. 7 творів.🔮Тема: вільна.🍃Вимоги до обсягу тексту та оформлення: До 3 сторінок (у форматі Word), кегль 14, шрифт Times New Roman, міжрядковий інтервал — 1.5, абзац — 6 мм, відступ після абзацу — відсутній, береги сторінки: верхній та нижній — 2 см, правий — 1.5 см, лівий — 2.5 см. 🔮Місце проведення:Усі етапи конкурсу проходитимуть на каналі «Підвал Поетів». Щодня публікуватиметься 1 твір.🔮Додатково:В інтересах учасника — підготувати ілюстрацію та короткий опис, аби зацікавити читача. Використання ШІ (штучного інтелекту) суворо заборонено, ілюстрація повинна бути створена від душі. За бажанням учасникам можуть допомагати однодумці з їхніх спілок. Призи:🥇1 місце: книжкова бажанка 700 гривень (приз надаємо у грошовому еквіваленті).🥈2 місце: книга «За перекопом є земля».🥉3 місце: роман «Записки Кирпатого Мефістофеля». Наше журі:🎣 Василь Капшук — філолог, письменник, переможець конкурсу віршів від «РіСТ», один із творчих рушіїв спілки «Підвал Поетів» (тгк члена журі).😉 Доля — філологиня, письменниця, людина, чия віддана праця стала невіддільною частиною розвитку «Підвалу Поетів».😉 Регламент оцінювання творів:Переможець визначається за сумою балів від журі та глядачів:1. Журі (макс. 20 балів): Кожен суддя оцінює твір за 20-бальною шкалою за узгодженими критеріями. Фінальний результат — середнє арифметичне всіх оцінок.2. Глядацьке голосування (макс. 10 балів). 😉 Щоб уникнути накруток, публікація відбуватиметься за чітким таймінгом:1 Початок: опис + ілюстрація.2 Через 1 годину: публікація самого твору.3 Ще через 30–60 хв: відкриття опитування (оцінювання від 1 до 10).4 Результат: фіксується через 24 години. Зараховується той бал, який набрав найбільшу кількість голосів. 💅 ВАЖЛИВО: Головне — якість тексту. Будь-які накрутки з боку учасників заборонені!😉 Спільноти-учасники: Підвал Поетів Провулок Графоманії Цвіт ЛітКіт ЛітКафе Світанок ЛОМУ❗️обов'язкова умова — підписка на цю папку.❗️Організаційний комітет щиросердно бажає вам натхнення та успіхів! Нехай переможе найдостойніший! 💗⚔️⏰реченець відбору/початок конкурсу: 20.06.26

17 квітня виповнюється 41 рік від заснування легендарного українського літературного угруповання БУ-БА-БУ (Бурлеск — Балаган — Буфонада). До його складу входять Юрій Андрухович (Патріарх), Віктор Неборак (Прокуратор) та Олександр Ірванець (Підскарбій).БУ-БА-БУ зорганізувалося у Львові 17 квітня 1985 року і стало, за словами Івана Малковича, «першим справжнім поетичним угрупованням на території України в другій половині ХХ століття». Важливо й те, що це було перше об’єднання поетів цього періоду, яке самостійно дало собі назву. Як згадує Олександр Ірванець, на той час існувало два основні напрями молодої поезії — сповідальники й метафористи. Юрій Андрухович запропонував створити третю альтернативу — бурлескно-балаганно-буфонадне угруповання. Віктор Неборак, маючи хист до словотворення, скоротив цю формулу до «Бу-Ба-Бу».«Ми вірили, що можемо бути іншими — не сірими, забитими, переляканими і залежними від ласки чужинця, а строкатими, радісними, відважними і вільними — незалежними, але не так, як наша проголошена незалежність, і нам — попри усі спокуси та негаразди — деколи вдавалося бути такими!», — написав Віктор Неборак. Улітку 1985 року під час зустрічі в Березові Нижньому, куди поетів запросив Іван Малкович, остаточно сформувалося бачення угруповання. Там, у Карпатах, натхненні гірським повітрям, поезією та помірними дозами алкоголю, майбутні бубабісти визначили свій творчий напрям. Перші півтора року Бу-Ба-Бу існувало переважно у форматі квартирників і виступів у мистецьких майстернях, здебільшого у Львові.Перший великий публічний виступ відбувся у грудні 1987 року на сцені Київського Молодого театру. Згодом географія виступів значно розширилася. Важливою частиною діяльності угруповання стали фестивалі «Вивих» у Львові (1990 і 1992 роки) з яскравими акціями «Прокидання Поезії» та «Крайслер Імперіал», які відбувалися, зокрема, на сцені Львівського оперного театру — неподалік місця, де вперше пролунала назва «Бу-Ба-Бу». БУБОН(сонет, виголошений Літаючою Головою)— Малюйте БАБУ голуБУгуБАми дивиться доБАБУ дифірамБАм БУ таБУвам зуби вставить БУБАБУ⠀⠀⠀росте поезія з горБА⠀⠀⠀в горбі з грошима боротьБА⠀⠀⠀та БУнтом БУ-де БУБАБУ⠀⠀⠀від азБУк голова слаБА⠀⠀⠀⠀⠀гуБАми виБУхає БАрд⠀⠀⠀⠀⠀чим світ сичить — кричить театр⠀⠀⠀⠀⠀зіграєш вірш якого варт⠀⠀⠀⠀⠀потрапиш в рай (чи на монмартр)⠀⠀⠀⠀⠀БУ смерті і безсмертю БУ⠀⠀⠀⠀⠀і БУ і БА і БУБАБУВіктор Неборак 1988 року бубабісти створили власну літературну премію — «За найкращий вірш року» імені пана Базя. Це персонаж, що жив у поезії всіх трьох бубабістів. Дванадцять років поспіль у перший день нового року, коли у всіх трьох була можливість зустрітися, вони визначали переможця, вірш якого публікувався десь минулого року. Призом завжди була «пляшка хорошого алкоголю».Покраїнє літугруповання стало втіленням карнавального необарокового мислення, а творчість учасників Бу-Ба-Бу — ситуативно-концептуальним мистецьким відгуком на суспільну рефлексію. Поети завжди неперевершено виступали: читали власні вірші й вірші один одного, жартували, іронізували. На сцені їм удавалося творити спільне поле — енергетичне, живе й справжнє.«Група «Бу-Ба-Бу» успішно проіснувала чотири десятиліття і з упевненістю дивиться у майбуття. Ми свідомі власної значущості і продовжуємо грати свою роль у цьому нескінченному спектаклі бурлеску, балагану й буфонади», — Олександр Ірванець

"У Києві й ми ходили колядувати (сестри мої, брат і я) з гуртом (душ 15-16) інтелігентної молоді-студентів та інших до знайомих українських родин. Нас гостили і давали гроші, бо ми збирали на якусь благородну ціль, наприклад, пам’ятаю, що на Різдво 1907р. ми колядували на придбання книжок до бібліотеки київської «Просвіти».З колядок співали найбільше «Добрий вечір тобі, Пане господарю», звичайно, «Нова радість стала». Пам’ятаю, одного разу зважили ми спочатку обійти всі знатні родини: Старицьких, Шульгиних, Чикаленків, Житецьких, Антоновичів та інших, а на закінчення прийшли до Лисенків. Він, як завжди, дуже привітно нас прийняв і запросив до своєї господи. Сам подиригував нашим імпровізованим хором, і ми там довгенько співали під його проводом різних колядок. А Павло Житецький, член «Старої Громади», тоді вже старий і хворий, був дуже розчулений, що молодь його не забула й прийшла колядувати, почастував нас усіх якоюсь дивовижною, смачною, свого виробу наливкою-запіканкою." -зі спогадів Ізидори Косач