Статистика telegram channel - @veseliy_pip

Справа в тім, що тема автокефалії для деяких єпископів та священників – це лише зовнішня ширма, нездійсненна мрія, шанс, котрий УПЦ втратила ще у 2018 році. Представники цієї групи розуміють нереалістичність цього шляху і тому більш налаштовані на отримання від патр. Варфоломія окремого статусу для УПЦ: екзархату чи автономії. Звичайно, публічно ці плани ніхто з єпископату УПЦ не озвучує, оскільки бояться осуду зі сторони групи «умовної єдності УПЦ» і навіть можливих дисціплінарних дій від митр. Онуфрія. Цю тему більше обговорює низове духовенство УПЦ. Саме священники відкрито висловлюють бажання звернутися до патр. Варфоломія як канонічного арбітра. В більшості випадків правлячі архієреї не засуджують такі обговорення і тихенько підтримують цю ідею. Тема створення екзархату чи надання автономії частині УПЦ від Вселенського патріарха стала топовою в останні місяці як в українських церковних медіа, так і за кордоном. Але, на жаль, далі обговорень нічого не йде. Ще недостатньо серед єпископату УПЦ сильної волі публічно озвучити вимогу до керівництва УПЦ відновити діалог з Вселенською патріархією та іншими Помісними церквами. А віряни ще до кінця не розуміють, що, розірвавши канонічні зв’язки з РПЦ (а саме про це заявляє митр. Онуфрій) і не приєднавшись до іншої помісної Церкви, УПЦ все більше скочується у розкол. Якщо до цього фактору ще додати комплекс «катакомбної церкви», то проглядається швидкий процес маргіналізації УПЦ та перетворення її на релігійну спільноту сектантського типу. Лишається надія на активізацію низового руху духовенства, котре найкраще бачить і розуміє ті процеси, які проходять в УПЦ. Чекаємо розвитку подій з розумінням, що час грає не на користь УПЦ. Нині з’явилось вікно можливості для налагодження контактів з владою та відносин з Вселенською патріархією. Чи не втратить УПЦ цю можливість?Далі буде.Джерело: https://sofiyske-bratstvo.org/czerkovni-bataliyi-v-ukrayini-analiz-mynulogo-ta-prognozy-na-majbutnye/?fbclid=IwZnRzaAPSY39leHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAo2NjI4NTY4Mzc5AAEeXxCQJjD6-XWlB1tPfgghixhSACNsWHwcNAndhyurN4ihg-mqBEJB2HO7OYI_aem_w5A499YboZMejkTi4gHNeQ

Ілона Соколовська:«Чесно зізнаюсь — вже декілька днів ні настрою, ні особливих сил щось писати немає.Після чергового «пастирського благословіння» від «московського гаспадіна» Київ по 13 годин без світла (у нас на Лівому березі — майже 40 годин), інтернет і зв’язок падають, у квартирах +10. Але — дякувати комунальникам — пішла вода. Знаю, що подібна ситуація зараз у багатьох регіонах України.Молоді, активні, відносно здорові — тримаємося. Іноді навіть жартуємо, бо гумор — теж форма виживання.Але є ті, кому справді страшно й важко: старенькі, важкохворі, лежачі, люди на діалізі, які буквально застрягли на 14–22 поверхах без ліфтів. Для них ці випробування — не про дискомфорт, а про питання життя.Тому особливо втішно і так важливо, що ми — молоді й активні — робили рейди: носили термоси з гарячою їжею, підіймалися цими нескінченними сходами, несли тепло, турботу і, по суті, світло Різдва тим, хто особливо його потребував.Вчора на «ВІЧЕ» ми говорили. З життєрадісним дяком з Одеси — о. Андрієм Пальчуком — і священником зі Львівщини — о. Діонісієм Буренком.Говорили знову і знову. Усвідомлюючи, що потрібні кроки. Пам’ятаючи: за мовчання тих, від кого ці кроки залежать, кричатиме каміння.І чомусь ієрархи УПЦ впевнені, що це не про них.Два різні регіони.Різний темперамент.Різний досвід.Різна реальність життя УПЦ — в Одесі й на Львівщині.Але одна країна.Один ворог.І одне бажання — щоб цей ворог був розбитий і впав у власній кровожерливій пихі, як колись упав Голіаф, що зневажив і Бога, і народ.І от що важливо.У розмовах з десятками священників УПЦ — з абсолютно різних регіонів — я все частіше чую одне й те саме:«Потрібно терміново відновлювати євхаристійне спілкування з Вселенським Патріархом».У цьому ефірі це теж прозвучало.Без лозунгів. Але дуже чітко.Пам'ятаю, як казав владика Сильвестр у відомому подкасті (який, на жаль, так і не став жаданим проривом):....А ви опитування проводили? А ви людей питали?То от — людей питають.Я читаю сотні коментарів.Спілкуюся зі священниками, які щодня говорять зі своїми парафіянами, громадами, селами й містами.І люди хочуть реальних кроків на розрив із москвою.Люди хочуть бути в єдності з Вселенським Православ’ям, а не з Московським патріархатом.Скільки ще «геніальних орєшників» має впасти на українські міста,щоб прозріли ті, хто давав обітниці Христу,брав відповідальність за українську паствуі присягався бути з українським народом та Україною?Один із коментарів під ефіром дуже точно підсумував те, що сьогодні болить у серцях багатьох мирян:«Ми, православні люди України, повинні бути всі разом. Ми єдині у Христі. Церква — це Тіло Христове, а не корпоративна структура. Амбіції й пихатість мають бути знищені. Наша Церква потребує змін».Дякую отцям за гаряче серце в ці холодні, темні дні...»

UA версія/ EU version«Оскар–2025» ЗА КРАЩУ АКТОРСЬКУ ГРУБезаперечний «Оскар» за кращу акторську гру у 2025 році отримує митрополит Феодосій (Снігірьов Денис Леонідович) — за участь на боці ворога нашої нації у спеціальній інформаційній операції Російської Федерації.Ми є очевидцями чергової маніпулятивної та брехливої інформаційної кампанії російської агентури, пов’язаної з його ім’ям.За короткий проміжок часу в цій історії вже встигли змінитися кілька наративів — від заяв про нібито «переслідування за віру» до тверджень про «отруєння важкими металами» та спроб перекласти відповідальність на Президента України і українські спецслужби.Це класична схема інформаційної операції: послідовна зміна сюжетів, апеляція до емоцій, створення образу «жертви» та розрахунок на зовнішню аудиторію, яка не перевіряє деталей, але реагує на гучні формулювання.По суті, йдеться не про віру і не про свободу совісті, а про цілеспрямовану дискредитацію України на міжнародній арені.Ми вже неодноразово звертали увагу на те, що https://www.facebook.com/share/r/1DGcZmUju5/ у США представники Російської православної церкви відвідували конгресменів, поширюючи дезінформацію про нібито «гоніння на православ’я в Україні» та вигадану історію про «отруєння митрополита Феодосія важкими металами».Усе це відбувалося на тлі мирних переговорів та обговорення військової допомоги Україні й супроводжувалося виготовленням інформаційної продукції — постановочних фото та публічних заяв.❗️При цьому, за інформацією, яку ми отримуємо від священників з найближчого оточення самого Феодосія, він насправді проходив лікування від ожиріння в одній з елітних приватних клінік Київської області, де вартість однієї ночі стаціонару вимірюється тисячами гривень.Очевидно, що куратори готові фінансувати будь-які витрати, аби лише завдати шкоди Україні на міжнародному рівні.🎯 Результат цієї кампанії очевидний:— судові засідання у справах про виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії РФ проти України, а також розпалювання релігійної ворожнечі, були відкладені на кілька місяців, хоча перебування у стаціонарі тривало близько 20 днів;— сформовано образ «мученика», який повністю відповідає кремлівським методичкам для зовнішньої аудиторії.Роль виконана старанно.Але факти залишаються фактами.📌 За свідченнями очевидців та фото, на Різдво за юліанським календарем Феодосій приїздив до Черкас. Він добре виглядав, був активний і помітно схуднув.❓ Жодних ознак «отруєння важкими металами» не спостерігалося.Ця тема зникла так само швидко, як і попередня історія про нібито «спеціальний статус при ООН». Коли наратив перестає працювати — його просто знімають з ефіру.Водночас історія добре показує: отруєння спецслужбами — це суто московська традиція, а не українська практика.Достатньо згадати отруєння Сергія Скрипаля в Солсбері (Велика Британія).Особливо цинічно виглядає те, що у день Різдва в Черкасах Феодосій знову поминав патріарха Кирила, у той самий час, коли у військовому храмі РПЦ при військовій частині 45807 (ГРУ) в Солнечногорську Володимир Путін (новітній Ірод) публічно заявляв російським військовим та дітям військових, що військові рф нібито здійснюють місію, яка така сама як пришестя Христа на землю.Це не перебільшення — це зафіксований факт.❗️На цьому тлі виглядає показово, що 3 січня 2026 року митрополит Феодосій, перебуваючи у доброму фізичному стані, не приїхав на поховання протоієрея Анатолія Чортополоха і навіть не направив свого найближчого соратника — єпископа Антонія.Це ще раз демонструє його справжнє ставлення до кліриків Черкаської єпархії УПЦ — людей, яких роками використовували, а в критичний момент просто проігнорували, пославши замість себе квіти, які оплатили самі ж священники.🔚 Висновок простий.«Отруєння спецслужбами» — це добре відома московська практика.А «гоніння за віру» — зручна ширма для політичної та інформаційної війни.Але жодна вистава не триває вічно.Навіть із дорогими декораціями.

Навіяно передсвятковим днемНаскільки ж викривленою стає якась традиція без відриву від смислу. Це зараз не про "погані" традиції і не про спрощення чогось роблячи нахил в сторону протестантизму, а про відрив. Про відрив внаслідок якого втрачається сенс. Завтра Різдво Христове... так, питання стилю тут не важливе, тут важливий підхід на який стиль не перенось. Отже, завтра Різдво Христове... Чим зазвичай займаються люди? Прибирають і готують їжу. Часто це приймає фанатичні форми. Розповідала мені одна людина, що в дитинстві батьки обов'язково заставляли нічого не їсти і тримати піст до тієї першої зірки. При цьому ж робота, прибирання, приготування до свята. Ти чекаєш Христа чи санстанцію, чи може майстершефа вдома? Який сенс має постування до першої зірки без відриву з тим, що відбувається в літургічному житті твоєї церкви? Ніякого. Важка оболонка пуста всередині без усякого смислу. А тепер співвіднесемо піст до першої зірки з тим що відбувається у храмі і до чого має бути воно прив'язане. Переживання свята розпочинається саме тепер напередодні. В храмі звершується великі, або царські часи під час яких ми чуємо старозавітні пророцтва, апостольські і Євангельські читання що відкривають нам духовні смисли. Ми разом з церквою входимо в свято. Не з шваброю, черпаками і віниками, а з пророками, апостолом Павлом і Євангелістами. І далі з звіздарями які нас приводять до вертепу. Строгий піст. Перша Божественна Літургія Різдва Христового яка має служиться увечері підкреслюючи піст і ось після відпусту коли вже вечоріє і з'являються зорі виноситься ікона Різдва Христового і вперше звучить тропар і кондак свята. Біля ікони горить невгасима велика свічка символізуючи собою цю зірку. Згадайте як у західних християн називається перша літургія Різдва? Оту що транслюють зазвичай із Ватикану 24 числа увечері. Правильно, пастирка. Саме цю першу літургію і ми в себе можемо так само назвати бо увесь символізм підходить.А тепер що зробив диявол щоб знецінити? Переконав духовенство служити це все скопом рано вранці нівелюючи символи, а де інде взагалі не служити в цей день. Переконав людей що Христос це санстанція, якому треба чистота і блиск осель, а не чистота сердець.Зі святом...

• Богдан Лепкий (1872-1941) – український письменник, поет, перекладач, літературознавець. Його батько був священником. • Осип Маковей (1867-1925) – український письменник, поет, публіцист, педагог. Його батько був священником.Культурні та громадські діячі:• Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) (1882-1972) – видатний український науковець, мовознавець, літературознавець, історик церкви, педагог, державний і церковний діяч, письменник, поет і перекладач. Його батько був сільським священником. Іван Огієнко зробив величезний внесок у становлення української літературної мови, переклад Святого Письма українською мовою та відродження Української Автокефальної Православної Церкви.• Олександр Барвінський (1847-1926) – український історик, педагог, громадсько-політичний діяч, письменник, видавець. Його батько був греко-католицьким священником. Він відіграв значну роль у розвитку української освіти та науки на Галичині.• Софія Русова (1856-1940) – видатна українська педагогиня, громадська діячка, письменниця, одна з піонерок українського національного жіночого руху. Її батько був православним священником. Софія Русова зробила значний внесок у розвиток української національної освіти.• Володимир Гнатюк (1871-1926) – видатний український етнограф, фольклорист, літературознавець, мовознавець, громадський діяч, академік. Його батько був греко-католицьким священником. Володимир Гнатюк зібрав і дослідив величезну кількість українського фольклору.• Філарет Колесса (1871-1947) – видатний український фольклорист, етнограф, композитор, музикознавець, літературознавець, академік. Його батько був греко-католицьким священником. Філарет Колесса зробив значний внесок у вивчення української народної музики.• Максим Рильський (1895-1964) – видатний український поет, перекладач, мовознавець, літературознавець, громадський діяч. Його батько, Тадей Романович Рильський, був етнографом, фольклористом, громадським діячем, але походив зі старовинного польського шляхетського роду, серед представників якого були й священники. Виховання в родинах священнослужителів, як бачимо з наведених прикладів, часто ставало потужним каталізатором для розвитку видатних особистостей в українській історії. Релігійна атмосфера, яка панувала в цих сім'ях, сприяла формуванню глибокої духовності, високих моральних якостей та прагнення до знань. Діти священників зробили вагомий внесок у становлення української культури, збагативши її літературу, музику та мистецтво. Їхнє інтелектуальне зростання часто знаходило відображення у наукових дослідженнях, важливих винаходах та розвитку освіти. Не менш значущою була їхня роль у державотворенні та політичному житті України, де вони нерідко ставали лідерами національного руху та борцями за незалежність. Таким чином, можна зробити висновок, що священницькі родини відіграли виключно важливу роль у формуванні української інтелігенції, розвитку національної свідомості та становленні Української культури, науки та державності. Їхній вплив простежується в усіх ключових сферах життя країни протягом багатьох поколінь».

#Новини_від_підписниківДивився сьогодні фото з служби Преподобному Амфілохію і потрапило саме фото преподобного. Простий чернець який мав віру що бували й випадки воскресіння мертвих, а я вже мовчу про купу зцілень як прижиттєвих, так і посмертних. Цей Божий чоловік достойний більше всіх хрестів з прикрасами які були на духовенству сьогодні. А сам... Жовтий, наперсний хрест і уявіть собі йому як священику було цього достатньо, щоб в'язати і рішити, щоб від його молитви верещали демони не будучи в змозі бути поруч із тією Благодаттю Святого Духа яку він стяжав. Гарний натяк священикам про перегляд свого пастирського признання і перепостановку пріоритетів.Від себе додамо: Люди які знали преподобного свідчать, що він казав про відновлення самостійної України говорячи якщо є народ, то неодмінно постане і держава. Не дивлячись, що преподобний в побуті спілкувався виключно Українською мовою. Лавра видала його житіє російською і факти проукраїнських поглядів і справ як допомога воїнам УПА навмисне не вказані.

Священик-колаборант з Мелітополя хоче, аби Росія окупувала Україну у кордонах 1939 рокуНамісник чоловічого монастиря преподобного Сави Освяченого в окупованому Мелітополі Іван (Прокопенко) дав інтерв’ю релігійно-пропагандистському каналу «Спас.Там Прокопенко заявив, що Росія має повернути собі території України у кордонах 1939 року.«Я вважаю, що план мінімум, за який у мене совість була б спокійною, це межі 1939 року. Ну, а в ідеалі, звичайно, вся Україна», — сказав колаборант у рясі.Крім того, архимандрит УПЦ МП заявив, що не треба підтримувати будь-що українське на окупованих територіях, посилаючись на одну з головних тез російської пропаганди про «один народ»:«Чому не треба цього робити? Якщо українство як явище це щось серйозне та фундаментальне, воно нікуди й не подінеться, навіть якщо його не зберігати, якщо це не симулякр. З погляду русского міра українство – це регіональна особливість російського народу».Згідно з інформацією, яка є на офіційному сайті Запорізької єпархії УПЦ, архимандрит Іоанн наразі чинним священнослужителем.

Народився Ілля Муромець приблизно між 1150 та 1165 роками. А помер у віці 45–55 років, як припускають, під час взяття Києва князем Рюриком Ростиславичем у 1204 р., коли Печерську лавру було розгромлено союзними Рюрику половцями. Причиною смерті послужив, мабуть, удар гострої зброї (списа чи меча) у груди.ПРОКЛЯТТЯ ТА ЧУДОВЕ ЗЦІЛЕННЯ Існує передання начебто дід Іллі Муромця був язичником і, не визнаючи християнства, одного разу порубав ікону. З того часу прокляття впало на його рід — усі хлопчики народжуватимуться каліками. Через 10 років народився Ілля, і здавалося, прокляття виповнилося: хлопчик із дитинства не міг ходити. Усі спроби вилікувати його не мали успіху. Але Ілля не здавався, наполегливо тренував руки, розвивав м'язи, стаючи все сильнішим, але, на жаль, ходити, як і раніше, не міг. Минали роки, і, мабуть, неодноразово йому здавалося, що треба змиритися з долею: він назавжди залишиться калікою. Але коли Іллі виповнилося 33 роки, сталося щось незрозуміле. Настав день, який назавжди змінив його життя. До будинку увійшли старці — жебраки мандрівники, і попросили Іллю подати води. Він пояснив, що не може ходити. Але гості наполегливо повторили прохання, яке прозвучало вже як наказ. І Ілля, раптово відчувши небувалу силу, вперше став на ноги. Ілля став на ноги після 33 років нерухомості. І вчені, які проводили дослідження мощей, підтверджують, що кісткова тканина цієї людини чудово відновилася. Більше того, на їхню думку, після тридцяти років він вів активний спосіб життя, що повністю відповідає билинам.УКРАЇНСЬКИЙ ГЕРАКЛА Після чудового зцілення Ілля Муромець, як і належить богатирям та героям, здійснює численні подвиги. Найвідоміший його подвиг — перемога над Соловеєм-розбійником. Дослідники вважають, що Соловей-розбійник — не казкове чудовисько, а також реальна історична особистість, розбійник, що промишляв у лісах дорогою до Києва. А Соловеєм цього розбійника прозвали за те, що він сповіщав про свій напад свистом (або, можливо, давав свистом сигнал банді до нападу). Надалі Ілля Муромець здійснив безліч інших подвигів, брав участь у битвах, захищаючи від ворогів руську землю. Сучасники відзначали його неймовірну, нелюдську силу, тому в пам'яті людей він залишився, мабуть, найбільшим українським богатирем. У билинах та легендах три богатирі — Ілля Муромець, Альоша Попович та Добриня Микитич — часто разом здійснюють подвиги. Але насправді вони ніколи не зустрічалися. Їх відділяли віки — Добриня Микитич жив у Х столітті, Альоша Попович — у ХІІІ столітті, а Ілля — у ХІІ столітті.Православна Церква, на відміну від вчених, ніколи не сумнівалася в справжності мощей. Ілля Муромець був зарахований до лику святих вже 1643 року і став одним із 69 угодників Києво-Печерської лаври.Тіло Іллі Муромця, як і рештки багатьох інших ченців, похованих у печерах Лаври, є нетлінним і перебуває в стані муміфікації. Але, на відміну від тіл єгипетських фараонів, воно стало таким не завдяки обробці спеціальними речовинами, а з невідомої науки причини. У православ'ї вважається, що якщо тіло не розкладається, а перетворюється на мощі, це особливий дар Бога, який дається тільки святим. Від мощей преподобного Іллі Муромця походять зцілення тих, хто страждає на хвороби хребта і в кого паралізовані ноги. Ілля і після смерті продовжує своє служіння людям.

19 грудня 1918 року, після зречення від влади Гетьмана Павла Скоропадського до Києва повернувся республіканський уряд - Директорія Української Народної Республіки. Площу перед Софійським собором заповнили кілька тисяч киян. З Софійського собору через дзвіницю на площу вийшло вітати Директорію 54 православні священнослужителя міста Києва.Владика Агапіт виголосив промову на честь Директорії і в промові назвав Симона Петлюру визволителем Києва. Архієпископ Агапіт і Симон Петлюра були знайомі давно, адже Агапіт був інспектором Полтавської Духовної Семінарії, коли там вчився Симон Петлюра. Наприкінці молебня виголосили многоліття Республіканському уряду, Армії УНР та українському народу, а також вічну пам’ять козакам загиблим у повстанні.Під час співу «Вічної пам’яті» Симон Петлюра став на коліна просто у сніг, а на його очах заблищали сльози. Після молебню Симон Петлюра підійшов до цілування хреста. Протоієрей Василь Липківський виголосив промову в якій дякував всім полеглим борцям за волю України.

ТГ-канал За Українську Церкву повідомляє: Священник Дмитро Педина на своїй сторінці у Фейсбуці написав:- Я ОФІЦІЙНО ПЕРЕЙШОВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ! Я зрозумів, що переходити з ПЦУ до УПЦ Київського Патріархату — це важливе та особисте рішення. У моєму випадку, це було зумовлено кількома чинниками.По-перше, я відчув потребу в духовному спілкуванні, яке відповідало б моїм поглядам та переконанням. УПЦ Київського Патріархату має свою історію і традиції, з якими я більше погоджуюсь. Я вважаю, що церква повинна бути місцем, де кожен може знайти своє місце і підтримку.По-друге, мені важлива незалежність церкви. УПЦ Київського Патріархату, на мою думку, має більш виражену автономію, що дозволяє їй краще реагувати на потреби віруючих в Україні, а також відстоювати українські інтереси на міжнародній арені.Також я відзначаю важливість громадської активності. УПЦ КП активно займається соціальними проектами, допомогає незахищеним верствам населення, що мене надихає. Ця церква пропагує активну участь своїх прихожан у суспільному житті, що я вважаю важливим аспектом віри.У підсумку, мій перехід до УПЦ Київського Патріархату — це крок до більш зрозумілої для мене громади та можливість жити відповідно до своїх духовних прагнень.Будь-які «заборони» чи інші кроки стримування митрополита Федора (ПЦУ) я і вся повнота УПЦ КП вважатиме недійсними і такими, які не матимуть жодної канонічної сили! Допобачення, ПЦУ!