#духовне_життя #православʼя «Синодальний тип релігійного життя, який поруч із духовними цінностями висував на перший план інші – державні, побутові, традиційні, – тим самим не лише заплутував ієрархію цінностей, але й часто просто підміняв Христову любов егоїстичною любов’ю до речей світу цього…Тут усе було спрямоване на консервацію, охорону усталеного, повторення тих самих почуттів, слів, жестів. Для творчості необхідні нові завдання – тут їх не було ані в царині думки, ані в мистецтві, ані в житті. Пильнували й оберігали старанно, не дозволяючи жодних нововведень. У творчій складовій потреби не було…Собори – вінець і символ синодального архітектурного мистецтва – вражали своєю монументальністю, простором, позолотою, мармуром, велетенськими куполами, гулкою луною, багатопудовими Царськими вратами, розкішними ризами, колосальними хорами, що співали особливі, секуляризовані піснеспіви в італійському стилі. Лики святих ледь виднілися, окутані золотими та срібними ризами. Диякон ледь піднімав важке Євангеліє, а читав його так, що часом годі було зрозуміти бодай одне слово, – утім, його завданням і не було зробити своє читання зрозумілим».Преподобномучениця Марія Пиленко-Скобцова, "Типи релігійного життя"