Чому смерть монаха Варсонофія використовують проти України, а про монаха Мойсея мовчать?

У 2026 році сталися дві страшні трагедії, жертвами яких були монахи Української православної церкви. 23 серпня у Святогірській лаврі за нез’ясованих обставин убили монаха Варсонофія Турянського. 19 вересня на Херсонщині внаслідок удару російського FPV-дрона загинув 71-річний монах Мойсей.

Обидва були ченцями. Обидва загинули насильницькою смертю. Обидва стали жертвами людського зла.

Проте російська церковна пропаганда ставиться до їхньої смерті зовсім по-різному. І ця вибірковість багато про що говорить.

Що відомо про вбивство монаха Варсонофія

Монаха Варсонофія вбили 23 серпня 2026 року на території Святогірської лаври. Інок Григорій та мешканець обителі Андрій Кирієнко отримали тяжкі ножові поранення.

Спочатку в соціальних мережах поширювалися повідомлення, що Варсонофія нібито зарізали та що його смерть мала ознаки «ритуального вбивства». Проте судово-медична експертиза встановила іншу причину: наскрізне вогнепальне поранення голови та шиї з пошкодженням кісток черепа.

Офіційне повідомлення Святогірської лаври говорить про напад групи невстановлених осіб. Поліція відкрила кримінальне провадження. Особистості нападників та остаточний мотив злочину офіційно не встановлені.

Версія про військовослужбовців ЗСУ походить передусім зі слів пораненого Андрія Кирієнка. Він розповів, що до нього підійшли троє людей у військовому спорядженні й привітали словами «Слава Україні!». Після того як він відповів прославленням Бога, на нього нібито напали.

Це свідчення має бути ретельно перевірене слідством. Але Кирієнко не бачив самого моменту вбивства Варсонофія: після поранення його скинули в яр, звідки він лише чув постріли.

Отже, з його розповіді неможливо достовірно встановити:

хто саме застрелив Варсонофія;
до якого підрозділу належали нападники;
чи були вони чинними військовослужбовцями;
що вони говорили самому Варсонофію;
чи вимагав хтось від монаха зректися Христа;
чи був мотив убивства релігійним, політичним або кримінальним.

За словами представників монастиря, останніми словами Варсонофія були: «Слава Господу Ісусу Христу! Я монах». Ми не маємо підстав зневажати це свідчення. Але навіть ці слова не встановлюють особу вбивці та мотив злочину.

Де записи камер спостереження?

Святогірська лавра є відомим монастирським комплексом, у якому проводилися відеотрансляції богослужінь. Тому закономірно виникає запитання: чи діяла на території обителі система відеоспостереження?

Чи зафіксували камери підозрілих людей, їхнє пересування, транспорт або момент входу на територію монастиря?

Наразі таких записів у відкритому доступі немає. Це не доводить, що версія потерпілого неправдива. Можливо, камер на місці нападу не було або записи становлять таємницю слідства. Однак без відео, встановлених осіб, розпізнавальних знаків, балістичних висновків та офіційних підозр не можна подавати версію про причетність ЗСУ як доведений факт.

Розслідування має встановити правду. Але російська пропаганда не захотіла чекати його результатів.

Як із версії створюють «мученика»

Одразу після трагедії проросійські церковні ресурси почали обростати непідтвердженими подробицями. СПЖ, «Первый казацкий» та інші майданчики стали представляти вбивство як наслідок нібито систематичних гонінь на УПЦ ФСБ.

У російських телесюжетах трагедію у Святогірській лаврі поєднують із блокпостами біля Почаєва, паломницькими групами, українськими націоналістами та вигаданими «неонацистськими переслідуваннями».

Спочатку є реальний злочин. Потім — свідчення однієї людини. Далі виникає припущення, що така сама розмова відбулася з убитим монахом. Після цього припущення вже подається як установлений факт: Варсонофія нібито вбили українські військові за відмову відповісти «Героям слава».

У коментарях на проросійських ресурсах його вже називають мучеником і навіть звертаються до нього з проханнями про молитву.

Фактично людину починають канонізувати в інформаційному просторі ще до завершення кримінального й церковного розслідування.