19 грудня 1918 року, після зречення від влади Гетьмана Павла Скоропадського до Києва повернувся республіканський уряд - Директорія Української Народної Республіки. Площу перед Софійським собором заповнили кілька тисяч киян. З Софійського собору через дзвіницю на площу вийшло вітати Директорію 54 православні священнослужителя міста Києва.Владика Агапіт виголосив промову на честь Директорії і в промові назвав Симона Петлюру визволителем Києва. Архієпископ Агапіт і Симон Петлюра були знайомі давно, адже Агапіт був інспектором Полтавської Духовної Семінарії, коли там вчився Симон Петлюра. Наприкінці молебня виголосили многоліття Республіканському уряду, Армії УНР та українському народу, а також вічну пам’ять козакам загиблим у повстанні.Під час співу «Вічної пам’яті» Симон Петлюра став на коліна просто у сніг, а на його очах заблищали сльози. Після молебню Симон Петлюра підійшов до цілування хреста. Протоієрей Василь Липківський виголосив промову в якій дякував всім полеглим борцям за волю України.