Що буде з палестинцем, який вчинив святотатство у Ватикані: як працює кримінальне право Святого Престолу

Ватикан — найменша держава у світі, але з повноцінною системою права, судів та поліції. Попри духовний характер цієї держави, тут діє кримінальний кодекс, який передбачає суворе покарання за образу релігії та святотатство. Одним із найтяжчих злочинів у Ватикані вважається осквернення святого місця або предмета культу. Якщо, наприклад, людина вчинила непристойний або блюзнірський акт — скажімо, справила нужду на престол у соборі Святого Петра — це кваліфікується не як хуліганство, а як святотатство (sacrilegio). Ватиканське кримінальне право базується на: • Італійському кримінальному кодексі 1889 року (кодекс Дзанарделлі), прийнятому в перші роки існування держави Ватикан; • Законах Святого Престолу № IX від 11 липня 2013 року, які оновили систему покарань і ввели сучасні статті проти вандалізму, образи релігії та неповаги до сакральних місць. Згідно з цими нормами, будь-яке навмисне осквернення священного предмета, місця чи обряду розглядається як кримінальний злочин. За такі дії передбачено: • позбавлення волі від 2 до 5 років, • і/або значний грошовий штраф, • а також компенсацію за завдану матеріальну шкоду (реставраційні витрати, очищення тощо). Якщо злочин був демонстративним, публічним чи спричинив обурення вірян — суд може призначити суворіше покарання. У найтяжчих випадках — наприклад, якщо дії супроводжувалися насильством або оскверненням вівтаря під час богослужіння — можливе покарання до 7 років ув’язнення. Формально у Ватикані є лише кілька камер тимчасового тримання у будівлі жандармерії (поліції Ватикану). Це невеликі приміщення для короткострокового утримання підсудних. Однак повноцінної в’язниці держава Ватикан не має. Тому, згідно з Латеранськими угодами 1929 року між Італією та Святим Престолом, усі особи, засуджені Ватиканським судом до позбавлення волі, відбувають покарання в італійських тюрмах — за кошт Ватикану. Найчастіше це тюрми Regina Coeli або Rebibbia у Римі. Таку співпрацю між державами закріплено: • у статті 22 Латеранського договору, • у законі № IX Святого Престолу (2013), який прямо посилається на виконання вироків через італійську пенітенціарну систему. У 2012–2013 роках камердинер Папи Бенедикта XVI Паоло Габріеле, який передавав журналістам секретні документи (скандал Vatileaks), був спочатку утримуваний у ватиканській камері, а потім — переданий італійській стороні. Після кількох місяців він був помилуваний Папою. Інші випадки — наприклад, вандалізм у соборі Святого Петра чи напади на священнослужителів — також розглядалися Ватиканським судом, але засуджені відбували покарання в Італії. Людина, яка вчинила святотатство у Ватикані, ризикує отримати реальний термін ув’язнення за законами Святого Престолу. Її судитимуть у Ватиканському Трибуналі судді клірики-юристи, а відбувати покарання така людина буде в Італії, у звичайній тюрмі. Після звільнення, як правило, накладається довічна заборона на в’їзд до Ватикану. Святотатство у серці католицького світу — не лише моральний злочин, а й тяжке кримінальне правопорушення, яке держава Ватикан сприймає максимально серйозно.