Громадо !Нашого земляка Артема ЧЕЧУНА - воїна, який віддав життя за Україну - посмертно нагороджено відзнакою Київської обласної ради «За вірність та мужність» та «Комбатантським Хрестом» Головнокомандувача Збройних Сил України.30.10.2024 він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Зоряне Донецької області, віддавши найвищу ціну - власне життя - за нашу державу, нашу громаду і кожного з нас.І саме на тлі цього подвигу сьогодні відбувається відверта, цинічна і системна кампанія з дискредитації пам’яті загиблого воїна.Лимаренко Ірина зі своїми поплічниками відірвавшись з ланцюга, не просто дозволяє собі поодинокі висловлювання - вона системно, послідовно і цілеспрямовано через численні звернення та запити до органів місцевого самоврядування ставить під сумнів державні та регіональні нагороди загиблого захисника. Більше того - бере на себе роль «арбітра», який вирішує, хто «достойний», а хто - ні.Це не «активізм». Це - свідома дискредитація пам’яті загиблого воїна.Це не емоції. Це - цілеспрямована діяльність, яка принижує честь і гідність полеглого захисниката б’є по всій громаді.Ще більш показовим є те, що вказані дії не є випадковими або одиничними. Вони здійснюються у зв’язці з групою осіб - так званими «фейсбучними активістами», які системно провокують конфлікти, маніпулюють суспільною думкою та розхитують довіру до органів влади.Йдеться не про одну людину. Йдеться про організовану деструктивну поведінку, яка має ознаки системності та узгодженості.Окремо слід прямо констатувати: правоохоронні органи фактично самоусунулися від реагування.Тривала бездіяльність, відсутність будь-якої принципової оцінки та ігнорування очевидних фактів створюють атмосферу вседозволеності. У результаті окремі «Фейсбучні» особи переконані у власній безкарності та продовжують діяти дедалі агресивніше.Це вже не питання окремої ситуації. Це - питання принципу: або в державі діє право, або діє свавілля під прикриттям «громадської діяльності».Ставимо чітке питання: скільки ще громада буде терпіти публічне приниження пам’яті загиблих захисників? скільки ще батьки полеглих воїнів мають бачити, як їхніх дітей «оцінюють» і «перевіряють» особи, які не мають ні морального, ні правового на це права?У цій ситуації кожен із причетних несе персональну відповідальність - як моральну, так і правову.У зв’язку з викладеним, ВИМАГАЄМО:- від Лимаренко Ірини, Корнієнко Антоніни, Слизюк Олени та Юрченка Анатолія - публічного і безумовного вибачення перед батьками загиблого воїна та громадою;- від правоохоронних органів - негайного надання правової оцінки діям вказаних осіб та припинення практики демонстративної бездіяльності.Будь-яке подальше ігнорування цієї ситуації буде розцінюватися як мовчазна згода з приниженням пам’яті загиблих захисників України.Мовчання - це співучасть. Безкарність - це запрошення до нових порушень.