27 березня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області нарешті поставив остаточну і безапеляційну крапку у тривалій та штучно роздутій історії щодо притягнення шести депутатів Великодимерської селищної ради до адміністративної відповідальності за вигадані «корупційні» правопорушення. Усі без винятку справи були закриті судом у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.Це рішення суду вкотре підтвердило очевидне: так звані «викриття» були не більше ніж свідомо сфабрикованою інформаційною атакою, ініційованою конкретною особою - мешканцем села Русанів Анатолієм Юрченком, який обрав для себе роль сучасного «Павлика Морозова», системно породжуючи доноси, маніпулюючи свідомістю певних верст населення.Окремої уваги заслуговують події 15 січня 2026 року. Саме тоді працівники одного з підрозділів Національної поліції, діючи поза межами закону, з очевидними ознаками перевищення службових повноважень та, ймовірно, за попередньою змовою з так званими медійними фейсбучними активістами, здійснили фактичне блокування сесійної зали Великодимерської селищної ради. У результаті: депутатам та працівникам апарату ради було фізично перешкоджено залишити приміщення; жодного процесуального рішення про затримання не приймалося; підстав обмеження свободи не повідомлялося; права, гарантовані Конституцією України, не роз’яснювалися. Фактично люди були незаконно обмежені у свободі пересування та утримувалися під повним контролем окремих працівників поліції, що має всі ознаки грубого порушення основоположних прав людини.Сьогодні виникає логічне питання: Чи повинні особи, які: організували завідомо неправдиві звинувачення місцевих депутатів, брали участь у незаконному блокуванні органу місцевого самоврядування, використовували правоохоронну систему як інструмент тиску, - понести передбачену законом відповідальність?Відповідь очевидна: так, і невідворотно.Йдеться як про кримінальну, так і про цивільно-правову відповідальність усіх причетних - як організаторів, так і виконавців.Окремо варто зазначити, що діяльність так званих «медійних активістів», які прикриваючись гучними гаслами, системно: маніпулюють фактами, поширюють викривлену інформацію, паразитують на темі гуманітарної допомоги та зборів коштів,- вже давно вийшла за межі здорового глузду.У воєнний час такі дії не просто деструктивні - вони свідомо розпалюють напругу в громаді, сіють недовіру та підривають авторитет органів влади та місцевого самоврядування.Ті, хто здатен мислити критично, прекрасно розуміють, про що саме і про кого йдеться мова.Саме тому сьогодні як ніколи актуальним є питання реагування виключно правовими методами на протиправну діяльність організованого кола провокаторів, яке діє під прикриттям «громадської активності», а по суті - реалізує системну кампанію дестабілізації.Закон має бути один для всіх. І час його застосування настав.