Мала нагоду поснідати разом та поспілкуватися зі студентами та колегами в Київська школа державного управління ім. С. Нижного. Скажу відверто: це той випадок, коли не ти пояснюєш, а вже на другій хвилині починаєш відповідати на дуже конкретні і не завжди зручні запитання 🙂Говорили про підготовку України до SEPA, нові вимоги фінансового моніторингу, бенефіціарів, безпеку реєстрів рахунків і сейфів, викривачів у сфері AML і те, як це все виглядає не в законопроекті, а в житті — для банків, бізнесу, рієлторів і навіть грального ринку.Окрема «гостра страва» дискусії — ПЕПи.Як завжди: чи треба, чи назавжди, і чи не можна “трошки менше контролю, але щоб все працювало” 🙂Якби за кожне питання про ПЕПів давали гривню — я б накрила весільний стіл.Вдячна керуючій партнерці КШДУ Anna Mishchenko за теплу атмосферу і правильний рівень дискусії.І окреме дякую студентам — за те, що не злякалися “фінмону”, не втекли після слова “бенефіціар” і, більше того, почали пропонувати свої зміни до законодавства.Це, мабуть, найцінніше — коли розмова не закінчується на “цікаво послухали”, а переходить у “а давайте зробимо краще”.Як по-різному одні й ті самі норми сприймаються бізнесом, держслужбовцями і юристами. І це нормально. Ненормально — коли вони між собою не говорять.Тому такі зустрічі — не про “дати правильну відповідь”. Вони про те, щоб з’явилися правильні запитання. І бажання шукати на них відповіді разом.