[ВЛАСНИКУ]
Я пам’ятаю свою першу розмову з потенційною клієнткою, коли тільки прийшла в нерухомість.

Я влаштувалася до великої відомої агенції, маючи досвід в інших сферах бізнесу, але нічого не знаючи про продаж квартир. Керівник дав мені завдання телефонувати власникам і перевіряти актуальність їхніх оголошень.

Перший дзвінок. Відповідає жінка.

Я почала розмову за написаними для мене фразами, але швидко відклала папірець. Жінці справді потрібно було продати квартиру. Вона втомилася, бо рекламувала її вже рік і не розуміла, що робити далі.

Мене, стажерку без досвіду, вона сприйняла як фахівчиню. Лише тому, що я назвала відому агенцію.

Після розмови я запитала керівника: "Що можна зробити, щоб пришвидшити продаж?"

Він порадив не братися. Старий для цього району будинок, непопулярне планування, квартира без ремонту, завищена ціна. Власниця давно є в усіх базах, а якщо знайдеться покупець, він може звернутися до неї напряму. І додав: "А вона про тебе навіть не згадає!"

Я більше їй не подзвонила.

Зараз я вже знаю, які конкретні дії могли б запустити продаж. Не думаю, що керівник цього не знав. Він просто хотів уберегти новачка від складного об’єкта і втрати часу.

А мене кілька днів мучило сумління. Жінка майже повірила мені, а я зникла.

... Мені хотілося б сказати, що я все-таки повернулася і допомогла їй продати квартиру. Але ні. Робота затягнула, а осад залишився.

Тоді я вперше зрозуміла: рієлторський бізнес тримається на особистій довірі та доброму імені. Не має значення, працюєш ти у великій агенції чи самостійно. За назвою компанії стоїть конкретна людина.

І якщо власник уже повірив тобі хоча б на кілька хвилин, разом із цією довірою виникає відповідальність. Але важливо, щоб це було взаємно. Згодні?