НЕПОТРІБНИЙ КАНАЛ

В контексті цієї теми поділюсь ще одним спостереженням. Не хочу завідомо звучати як людина, що каже «а я ж казала!», але так і є 😁😁В 2023 році я писала що сенсу у відео віталіка гордієнка по типу «що не так з російським серіалом» — нема. Практичного сенсу, малось на увазі. Віталік Гордієнко не переконає людей, що дивляться цей серіал на рівні емоцій, своїми політизованими та раціональними аргументами. Навпаки — його аудиторія вже не дивиться подібну хуйню, а отже він по факту тільки розповідає про існування цього серіалу своїй аудиторії, яка б про нього і не дізналась, якби не він. В 2023 році коли я писала в твітері про це допис, мене закидали гавном і писали, що от!! Мовляв, я не розумію контрпропагандиської роботи віталіка, наскільки важливо те, шо він говорить. Також мені писали про зраду. Мовляв, критикуєш українського пропагандиста — зрада! Тиждень тому, ми на стрімі дивились нове відео віталіка про український ютуб, де він в кінці зробив абсолютно правильний висновок: він визнав, шо не поборить російську софтпавер машину, як це намагався робити своїми минулими відосами і краще замість цього буде рекомендувати українське. …. Різниця в 2 роки. А я досі іноді згадую про те, що мене звинувачували в «зраді» 🥹

Нещодавно наштовхнулась на одну роботу наших культурних діячів в ютубі і зайшла почитати коментарі. Ось на скріні один з них. Пані описала роботу як синтез мистецтва західних митців, і мовляв, це так круто! Вау! Дуже складно! Ця робота дійсно калейдоскоп з інших робіт вестернів, не буду тут вдаватися в деталі, але чому це вважається круто? Чому це круто, якщо ми створюємо щось тільки копіюючи і перемішуючи західні моделі?От уявіть собі наступний комент: «вау, така складна та концептуальна робота, відчуваються нариси Достоєвського, візуал тарковського, лейтмотиви Бориса Акуніна!» І звісно ж це сприймалось негативно, бо це буквально «надихнутися» або по-просту спиздити у ворога. Але якщо робити те саме тільки у західних діячів, так це одразу — ВАУ! ЯКЕ КОНТЕКСТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО! Молодці! Супер! Єбать-капать, так яка різниця, якщо все що вже переварений борщ з чиїхось ідей?Звісно, заради справедливості ви можете сказати, що будь-яка творчість є синтезом чогось, але тут є різниця в напівтонах. Коли ти буквально клепаєш кліпи з образів девіда Лінча чи коли ти створюєш власні образи, надихнувшись естетикою девіда Лінча.

Знаєте, шо для мене колись стало своєрідним відкриттям? Колись я думала, що якщо людина чогось НЕ знає, то треба просто розказати їй це «щось», або показати статті, або відкрити інфу, тобто буквально «дати знання», і після цього людина ці знання отримає і все зрозуміє. Але світ виявився куди більш складнішим, ніж я могла уявити собі приблизно років 5 тому. Людський мозок, повний когнітивних біасів машина, що працює з постійними багами. Навіть якщо розповісти людині щось чого вона не знає, то якщо вона НЕ хоче цього дізнатися, відповідно ніколи НЕ прийме ці знання. Так було років 7 тому, коли я розповіла знайомій що вірила в гороскопи, що не існує жодного звʼязку між планетами, датами і людською долею та характером. Я відкривала статті, де показувала, як психологи в минулому столітті буквально придумували в якості експериментів «гороскопи», які б підходили під опис кожному. Але людина все одно продовжила вірити в них, тому що це їй подобалось. Цікаво, в який момент розвитку людини наступає ось ця мозкова ригідність і головне питання, що с етім дєлать )))

Корочє, я жила (чому «жила», бо нарешті вже не живу там😅) в великому будинку 300 кв метри в 15 км від Києва. Це не новий будинок, десь може 2005-2010 рік побудови. Корочє, почну з плюсів. Для мене особисто плюсів не виявлено. Переходимо до мінусів: 1. Кожні півтора місяця треба було викликати асенізатора і чистити вигрібну яму. Це десь 1500 грн за виклик. 2. Будинок був на електриці. Повністю. А це означало, що під час відключення світла там ніхуя немає, ні води, ні тепла, нічого. Навіть мобільний інтернет ставав Е, або повністю No service. Генератор на такий будинок дуже дорого і ось наступний пункт. 3. Постійні відключення світла. Можливо нам не пощастило з селом, але світло дуже часто пропадало, коли навіть і не пахло обстрілами. Наприклад, сильна злива йде довго і ОП! Всьо. Світла нема. Графіки також не діють. Типу, вони дуже розмиті. Дуже. Я вперше дізналась від киян, що на графіки можна дійсно розраховувать, бо я графіки сприймала як передвиборчі обіцянки 🙃В нас були блекаути по 2 тижня, і ми звісно їхали жити десь в іншому місці, бо генератор це дуже дорого. Його треба прям постійно заправлять. 4. Бувають села, особливо нові, де ваш будинок може мати юридичну адресу, але на мапі ви не знайдете навіть такої вулиці. В мене був такий кейс і зʼявилась панічна атака, що якщо треба буде викликати допомогу, поліцію чи швидку, я не знаю, як пояснити де я живу. Адреси на мапі нема. 5. В моєму селі не було супермаркету чи аптеки. Тільки ларьок з бухлом і поштомат (і то, поштомат зʼявився останній півтора року). 6. Рахунок за електроенергію приходив такий, який непристойно озвучувати, тож не буду. Не пробуйте вгадати, це більше ніж здається. 7. Вивіз сміття. Треба було знаходити замовляти приватних підрядників, які вивозять сміття з якоюсь періодичністю. Тому в мене зʼявилась звичка не викидати лишній раз нічого з холодильнику і складіровать сміття в підвалі. Коли я переїхала в Київ, то відчувала дискомфорт що я викидую сміття біля підʼїзду безкоштовно і скільки захочу 😂😂 Бо в селі приходилось платити за кількість сміття. 8. В нашому будинку було дохуя мишей. Дохуя — це за один раз ми вивозили по 15 мишей в день. Наступний день по 10. Тобто кожен день ти чуєш мишей. Їх дохуя. Ми стали експертами в усіх типах пасток для мишей, від електронних та найбільш гуманних до найменш. 9. Влітку ви могли прокинутися від того що по вас повзають мурахи. Бо дохуя мурах заповзали через підвіконня. 10. Жахлива вода з душа. Прям не пощастило з тим що вода дуже жорстка і приходилось перемивати голову після душа з питного бутля. В мене дуже зіпсувалось волосся, зараз відновлюю. 11. Немає тротуарів і місця де погулять. Зато можна погулять типу в лісі і на природі, але для цього треба мати спеціальне взуття на дощову погоду. 12. Відчуття що життя завмерло в одній точці. Помиральна яма була поруч з вигрібною 😂😂Не знаю, може село підходить для тих хто любить спокій, але для мене це не спокій, а стагнація. 13. Без автомобіля там жити дуже незручно. В мене не завжди є можливість взяти авто, а маршрутка ходить раз на годину і остання з Києва у 20:20. Тобто якщо їхати в Київ, це на весь день, на жаль. 14. Якщо на території є багато дерев, не вічнозелених, то це постійне прибирання території. Ось такі мінуси :)Скажу одразу, для мене наявність сусідів не є мінусом, і також велика площа не є плюсом.

Десь рік чи півтора тому я вкотре прокинулась о 4-й ранку сама в будинку від того, що наснився страшний сон. Страшні сни мені сняться періодично, десь раз на пару місяців. Я не витримую дивитися ці сни, тому організм від стресу мене сам пробуджує в і цей момент дуже важливо не заснути назад, бо сон «наздожене». Так от, в той раз я прокинулась о 4-й ранку, бо мені наснилось, ніби в будинку хтось є. Хтось підкрадається до моєї кімнати, щоб вбити. А знаючи реалії свого села та той факт, що адреси будинку немає навіть на гугл мепс, тобто подзвонивши в поліцію я можу лише назвати назву селища і приблизне розташування дому, то сподіватися на швидку допомогу дарма. Так от, того вечора я прокинулась, не могла заснути і написала про свій сон в телеграм канал, просто поділившись враженнями та не очікувавши що мені хтось відповість в 4й ранку. Майже одразу мені відповіла одна людина та порадила подумки згадати обʼєкт у сні що мене налякав та уявити його смішним та абсурдним. Висміяти його. Обманути свій мозок. І та порада тоді спрацювала та я заснула :)А зараз, коли пройшло начебто стільки часу і навряд чи ця людина прочитає це повідомлення ще раз, я хочу подякувати їй. Дякую. Дякую, друзі, що залишаєтесь тут. Дякую, що відправляєте свої крінжові стікери, смієтесь з моїх несмішних жартів. Дякую, що ділитесь своїми думками в коментарях. Дякую, що приходите на суди. ДЯКУЮ.

ПОТРЕБУЮ ДОПОМОГИ!Я не дуже люблю будь-що розповідати та виносити особисте життя на публіку, але наразі в мене та моєї сім'ї дуже складна ситуація. У мого батька рак шлунка 4 ст. з безліччю ускладнень (cT4 cN3 cM1 IV).Мій батько - Валентин Миколайович, 1974 року народження, підполковник, заступник командира (замполіт), який усе своє життя присвятив службі в Українській армії. Брав участь у бойових діях за часів АТО, ООС. Наприкінці 2019-го вийшов на пенсію і міг спокійно собі відпочивати, але в перший же день повномасштабного вторгнення добровільно повернувся на службу, хоч і міг цього не робити. Все життя лікував виразку (язву) і думав, що це "тимчасові ускладнення", але вже надто пізно виявилося, що це рак. Жодне ВЛК чи звичайні мед.перевірки цього не виявили завчасно. Наразі хіміотерапія неможлива, оскільки організм дуже ослаблений (стан важкий). Позавчора його виписали з онковідділення, щоб вдома міг від'їстися і відіспатися (втратив 25-30 кг за 2 місяці). Намагаємося відновити сили та готуємося до хімії. Переглядаємо абсолютно всі варіанти лікування, у тому числі в країнах Європи. Зараз ведемо переговори з однією лікарнею в Німеччині, де лікування стартує від 25 тис. євро. (поки не затвердили, роблю збір на загальне лікування, якщо лікарі погодяться, буду відкривати банку на лікування у Німеччині. На щастя, є багато фондів, які допомагають з цим ветеранам війни).Хоч наша держава і надає багато чого безкоштовно військовим, + вже проводилися збори, де побратими та військові частини, друзі та родичі збирали немалі гроші, але в будь-якому випадку витрати не зупиняються. ТОМУ, ХТО МОЖЕ ПІДТРИМАТИ ФІНАНСОВО, БУДУ ДУЖЕ ВДЯЧНИЙ.Для мене батько це все в цьому житті. Він завжди робив і буде робити все для нашої сім'ї. Завжди вірив у мене і допомагав. Тепер моя черга допомогти йому.В кого є змога - посилання на банку знизу. Бережіть своїх рідних і регулярно обстежуйтеся, це може зберегти вам здоров'я.🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/3DZJgVx63X💳Номер картки банки4441 1111 2668 3261

В контексті цих клоунів у формі під судом на підтримку забудовниці Молчанової я маю вам сказати дещо глобальне, що можливо не так легко чути, але доведеться, тож хай краще від мене…Забудьте цю дурну байку, що «хлопці прийдуть з фронту і все змінять», так НІКОЛИ не буде! А хто так думає, це самозадурювання й не бажання нічого робити для змін в країні, вчергове просто хочеться повірити в щось і навіть не включати критичне мислення, грубіше насправді хочеться сказати. В першу чергу ви все одно маєте оцінювати ветерана по вчинках, в тому числі у цивільному житті, дивитись на його погляди та репутацію. Ну бо гріш ціна такому ветерану, який готовий підтримати наволоч у якої регіонали є бізнес-партнерами, і яка знищує життєвий простір тисячі людей, один з найбільших парків міста. Це той приклад, коли бабло ампутовує військову честь. Не помічати цього не можна, бо це отруїть країну і залишить на коні дуже поганих для майбутнього держави осіб, які використають таких падких до бабла осіб...Чи багато таких осіб серед військових та ветеранів?Їх меншість, але їх вистачає, за стільки років, повірте... На жаль, тітуханити буде кому, відбілювати корупціонерів буде кому, дискредитувати опозицію буде кому. В сімʼї не без урода, безпринципна людина може в теорії непогано воювати, але вона точно не може бути тим, кого ставлять в приклад. Є нюанс, що дехто з них не усвідомлює навіть на що підписується, але це точно їх не виправдовує. І тут точно необхідно відрізняти. Бо порядний бойовий ветеран ніколи не буде проти свого народу, проти своєї громади. І це наша історія, таких треба підтримувати. Саме суспільство має задати цей тон, що ветерана в публічній діяльності поважають та підтримують в першу чергу за принциповість та вірність присязі, а не просто за форму та статус. І так, він став на захист Батьківщини, тому вочевидь, він перший з усіх і заслуговує на довіру та підтримку, але ж дивіться, будь ласка, на зміст! І так, ніяка служба, чи навіть поранення, не може виправдати роботу на тих, хто роками знущався з простих людей, бо для нормального військового - це зрада військової присяги. Продажність треба так і називати, й не боятися чиєїсь гарної форми. Військова служба не є індульгенцією на мразотні вчинки, запамʼятайте це! Честь маю.

Друзі, їду з Харкова :) Не знаю, яким буде цей випуск. Поки по відчуттям шось дивне. Я старалась, як завжди, але подивимось шо вийде. Про Харків скажу, шо в мене двоякі відчуття. З одного боку, це дуже комфортне, чисте, доглянуте місто, в якому приємно знаходитися. З іншого боку, готуючи матеріал і знаючи, як сильно завищені кошториси на цих самих знаменитих харківських лавочках, і як сильно пиздять гроші на тій самій «комфортній» громадській інфраструктурі, то тут вже виникає відчуття, що не такі вже і класні ті лавочки 😔Якщо казати дуже загально і вцілому, Харків мені подобався ще в 2019 році, коли я вперше там побувала. Поки що єдине місто в Україні, яке мені НЕ сподобалось, це Дніпро, і дуже заслужено. Мені не сподобався харківський нарцисизм і пиха. Камон, ребята, ви дійсно пишаєтесь шо у вас дофіга парків і лавочок/клумбочок, коли на них Кернес і його послідовник Терехов напиздили дохуя грошей? В метро стоять звичайні деревʼяні лавки, вартість кожної становить 8 тисяч доларів. Це плювок в обличчя кожному мешканцю. Окремо можу сказати, що буквально на кожному кроці були білборди від Ігоря терехова і це взагалі якийсь їбаний моторошний третій рейх. Абсолютно не круто.

Я часто могла не помилятися, якби діяла неемоційно і повільніше. Але, на жаль, дитинство привчило мене діяти швидко, максимально «рятуватися» і це відгукується в здоровому тілі 30тилітньої поважної жінки. Я дуже багато в житті помилялась і дуже довго себе за це докоряла. Буквально ментально гризла себе за помилки. Зараз вчусь ставитися до себе нетоксично і приймати помилки. Ну було і було :) головне визнати і рухатися далі. Не так легко зробити, як сказати :) Одна з ознак моєї тупості – в певному вирішенні своїх питань або погляді на якусь ситуацію я часто хотіла довести собі або комусь, що вже права, і навіть не припускала іншого варіанту. Особливо сказувався авторитет у власних очах. Якщо людина була схильна часто помилятися, я вже за замовчуванням ставила будь-яку її позицію як помилкову замість того, щоб розбирати певну позицію окремо від попередніх невдач. ❕Відсутність здатності відсторонено оцінювати різні перспективи й взаємозв’язки – також одна з моїх ознак тупості. А тепер напишіть ви, які риси вважаєте притаманні розумним людям і які ознаки тупості помічали за собою. Чекаю 💅

Друзі, дякую за ваші відповіді! Чесно кажучи, я думала, що буде набагато більше неадекватних срачей, а виявилось, їх як раз було набагато менше, ніж я очікувала ))) Бачите, виходить, я вас недооцінила )))(відписка від мене, палучаєцца 😁). Я сама насправді багато рефлексую на цю тему і маю всередині багато внутрішніх конфліктів. Хоч я і не чоловік (думаю, ви це встигли помітити), але мобілізація прямо і дотично мене торкається через моїх знайомих і близьких. Я насправді дуже багато думала на тему поточного стану в Україні, дуже багато помічаю внутрішніх як і культурних, так і суспільних проблем, не кажучи вже про всі інші. І також помічала, що я дуже мало рефлексую про них в своїй творчості (або принаймні хотілось би більше). Моя творчість — безпечна. Суто така… коньюктурна. Мало цікавих думок. Мало свіжих поглядів.Мало глибинної рефлексії. Хоча на задвірках свідомості багато чого є, що можна було б ніфігово розкрити. Було дуже цікаво прочитати ваші відповіді на попередній допис. З більшістю думками, насправді, погоджуюсь, маю схожий настрій та відчуття. Друзі, скажіть, чи помічали ви, що наше сучасне мистецтво і культура стали безпечними? Мало чогось дійсно цікавого. Зухвалого. Провокативного. Чіпляючого. Того б що відгукувалось. Або принаймні в мене таке стале відчуття (ще тим паче наклався той факт, що я майже три місяці не слідкую що відбувається в соц мережах та ютубі), а кажу це про стан, який був до цього періоду. Як ви ставитесь до безпечного мистецтва? Чи повинно воно бути тільки суспільно моральним під час війни, яким є зараз, чи все ж таки більше персоніфікованим, враховуючи внутрішній конфлікт митця, який полюбому є, але не озвучується назагал? Поділіться, будь ласка, в коментах будь-якою творчістю (це можуть бути пісні, відео блогерів, картини, вірші, книжки), які на вашу думку є доволі зухвалими, зі свіжими думками, де відчувається певна сміливість без само цензури, з енергією та БЕЗ ВПИСУВАННЯ В СУСПІЛЬНИЙ КОНСЕНСУС. Це може будь-що.Митців, які набагато глибше рефлексують на сьогоднішні внутрішні реалії, а не просто «йобанна блядь русня». Пишіть свої приклади та думки в коментарях. Дякую.