⚜️ Дівчинку продовжували запевняти, що це ікона Божої Матері, коли незряча вигукнула: “Ох, якби я своїми очима побачила, тоді б не сумнівалася!” Як тільки вона вимовила ці слова, як тут же сліпота її зникла, і вона своїми очима побачила святий образ Діви-Богородиці.

⚜️ Велика радість була в сім’ї, проте про чудо не розголошували і лише з особливою старанністю стали шанувати святу ікону Корсунську.

⚜️ Через невеликий проміжок часу Владичиця з’явилася уві сні зціленій дівчинці і звеліла віднести ікону в сусіднє село Шпилівка, де стояла церква. Вранці дівчинка розповіла про сон, і благочестиві батьки одразу понесли ікону в храм села Шпилівка, однак священику нічого не пояснили! Ікона чудесним чином двічі зникала з храму крізь закриті двері. Її знаходили в саду поміщика Кіндратьєва під ясеном. Дивуючись з такого дивного знаку, священик, староста і поміщик відвідали селянина, що передав на церкву ікону, і той їм розповів про чудо, яке трапилося в сім’ї.

⚜️ Розчулившись, поміщик Кіндратьєв одразу дав обітницю побудувати церкву на місці обрітення ікони в його саду. Саме туди, по закінчені будівництва, помістили святий образ Владичиці.
До 1859 року Корсунська ікона, оточена великою славою шанувальників, постійно знаходилася в Шпилівському храмі. Потім, за наказом Імператора Олександра ІІ, ікона стала щорічно переноситися хресним ходом в місто Суми. Кожного року 9 жовтня ікону урочисто заносили в Преображенський собор. Таким же чином, на третій день Великодня, образ Богоматері повертали в Шпилівку. При цьому були випадки зцілення і вигнання бісів.

⚜️ Одного разу, під час хресного ходу, кінь поліцейського злякавшись нагайки, кинувся в натовп людей і затоптав одного молодого селянина. Процесія, по велінню архієрея зупинилася, і над помираючим стали служити молебень. При цьому ікону тримали над ним. Під час молебню образ приклали до вуст роздавленого конем, і він одразу відчув себе краще: припинилася кровотеча, і скалічений, самостійно встав і прославив Бога за дар повернення до життя. Це викликало захоплення у всіх свідків чуда.

⚜️ У 1930 році багато прикрашена ікона була вилучена безбожниками і без дорогоцінної ризи виставлена як експонат в художньо-краєзнавчому музеї міста Суми. Хотіли насміятися над святинею атеїсти, однак вийшло навпаки – ікона ще раз прославилася. В музеї сталася пожежа, така сильна, що вигоріло все, і сама будівля прогоріла вщент. Однак на стіні, що обвуглилася, продовжував висіти святий образ Корсунський, ледь закопчений в пожарищі. Приголомшені музейні співробітники повернули ікону віруючим, і незабаром вона знову стала зберігатися в сумському соборі. З одного із списків знайшли для неї оклад.

⚜️ Нині головну святиню міста Суми мають можливість вшанувати усі бажаючі.

🙏 🙏 🙏 ⛪️ 🙏 🙏 🙏

Тропар, глас 4:

Яко венцем богосветлым украшается Сумский град / пречестною и чудотворною иконою Твоею, Владычице, / иже, сияющее лучи благодати божественныя, / слепоты душевныя и телесныя верныя свобождает, / темже, Дево чистая и пренепорочная, / осияй и нас светом Сына Твоего и Бога нашего, / во еже спасти души наша /.

Кондак глас 6:

Не има­мы иныя по­мо­щи, / не има­мы иныя на­деж­ды, / раз­ве Те­бе, Пре­чи­стая Де­во. / Ты нам по­мо­зи, / на Те­бе на­де­ем­ся, и То­бою хвa­лим­ся, / Твои бо есмы ра­бы, да не постыдимся.