🌿

Щодня він звершував Божественну літургію. Після закінчення Літургії і трапези він повідомляв братії про послух та сам приєднувався до роботи. У вільний від роботи час братія збиралася у трапезній, де один із ченців читав чернечий устав, а о. Іов давав відповідні роз’яснення, як потрібно використовувати чернечі правила в повсякденному житті. Іноді він розповідав про ті події, сучасником яких йому доводилося бути. Його людськими якостями були працелюбність, простота у стосунках, милосердя, смиренність…»

🌿 1947 року за старанні труди на славу Православної Церкви отець Іов був возведений в сан ігумена.

🌿

В 1950 році архієпископ Львівський, Тернопільський і Мукачево-Ужгородський Макарій (Оксіюк) поклав на старця обов’язок бути духівником не лише для Городилівського скиту, а й для мукачівського Миколаївського монастиря, який незадовго до того було повернуто Православній Церкві.

🌿

У часи правління єпископа Варлаама (Борисевича) в Мукачівській єпархії почався планомірний наступ на права монастирів та скитів. Отець Іов рішуче виступив проти такої позиції і навіть підписав колективний лист-скаргу до патріарха Московського і всієї Русі Олексія І, в якому духовенство просило вплинути на антицерковні дії керуючого Мукачівською єпархією. Після цієї події єпархіальне начальство звільнило ігумена Іова від обов’язків настоятеля скиту, а невдовзі скит і зовсім був закритий.

🌿

В 1958–1959 роках старець Іов перебував у Миколаївському монастирі села Іза-Карпутлаш Хустського району, а потім у Спасо-Преображенському монастирі села Теребля Тячівського району, де якийсь час ніс послух настоятеля. Однак невдовзі і ці монастирі були закриті й ігумена Іова направили нести послух на парафіях єпархії: спершу в селі Угля Тячівського району, а потім в селі Монастирець Хустського району.

🌿

З 1962 року і аж до своєї кончини отець Іов ніс послух настоятеля храму святого Димитрія Солунського, що в селі Мала Уголька Тячівського району, де колись у давнину був монастир.

🌿

Старець був безкорисливою та глибоко віруючою і смиренною людиною. Як благочестивого старця, його запрошували на урочистості храмів багатьох парафій Закарпаття і не лише. За побожне життя він отримав від Бога дар прозорливості і зцілення. Про чудеса, звершені старцем Іовом, досі живе в народі пам’ять.

🌿

За п’ять років до свого упокоєння, 25 лютого 1980 року, отець Іов склав заповіт, в якому написав: «Я, архімандрит Іов, який нижче підписався, 20 років прожив у Малій Угольці при храмі св. Димитрія. Моє життя добігає кінця, скоро мені виповниться 80. Невідомий день моєї смерті. Багато священників заповідають поховати їх у монастирі або в рідних селах, а я забороняю куди-небудь вивозити моє грішне тіло. Заповідаю відспівати чернечим чином і поховати біля хреста на середині кладовища».

🌿 28 липня 1985 року, в день памяті святого рівноапостольного князя Володимира, архімандрит Іов мирно відійшов до Господа. У день своєї смерті, в неділю, він відслужив Божественну літургію, виголосив змістовну та обширну проповідь і звершив всі необхідні треби для вірян. Того ж дня, о десятій годині вечора, отцю Іову стало погано, і з молитвою на устах він закінчив своє земне подорожування. Чин похорону, який очолив архімандрит Єфрем (Молнар), було звершено 31 липня 1985 року.

🌿

Стежка до могили великого праведника ніколи не заростала. Місцеві жителі і прочани йдуть до останків отця Іова для молитви, просячи про його заступництво перед Богом.

🌿 18 вересня 2008 року відбулося прославлення преподобного Іова Угольського як місцевошанованого святого. Святкове богослужіння з цієї нагоди очолив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир разом з багатьма архіпастирями й численним духовенством.