🌿 Під час цих воістину апостольських подорожей віряни оберігали свого апостола і допомагали йому переховуватися від жандармів. Деякий час він жив у Хусті, в самому центрі гонителів Православ’я. Тут, в будинку М. Палканінца, була влаштована домова церква, де отець Олексій вночі звершував богослужіння. Він сам згадував: «Коли я прощався з народом, то всі дали мені присягу (клятву) в тому, що ніколи не відступлять від Святої Православної віри, хоча б їм загрожували мука і сама смерть». Коли говорили ці слова, то багато вголос плакали і зі сльозами проводили о. Олексія в дорогу…» І він сам перший дотримувався цієї присяги.

🌿 Його кілька разів заарештовували і тримали в імперській в’язниці. Під час Мараморош-Сиготського судового процесу майбутній святий сказав: «Тут відбувається релігійний процес… Тут, як в храмі, присутні віряни і я як їхній священник… Ми не винні ні в чому. Все, що нами було зроблено, здійснено виключно для Православної віри і для блага народу, а тому останнє слово в цій справі скаже Сам Іісус Христос… Якщо доведеться нам страждати, ми постраждаємо за святу справу… Там, на небесах, знають, що в наших серцях тільки одне бажання: влаштувати наше духовне життя».

🌿 Жандарми якось зайшли і до рідного дому отця Олексія та заарештували всіх його рідних, будинок закрили на ключ. У той час преподобний знаходився в Чернівцях. Жандарми зробили обшук в будинку і всі книги й церковне начиння конфіскували.

🌿 Проводилися облави таємної поліції, щоб заарештувати преподобного. Дізнавшись про все це, отець Олексій пішов у Яблочинський монастир, де докладно розповів про нові гоніння проти православних на його батьківщині. Ця звістка блискавично рознеслася по всьому світу. Невдовзі стали з’являтися статті в англійських і французьких газетах з засудженням зловживання владою проти беззахисного населення.

🌿 Після звільнення архіпастирі порадили йому виїхати до Америки подалі від репресій, що він і зробив. Але серцем своїм ієромонах залишався з Карпатською Руссю, беручи участь в житті православних громад краю листами і добрими порадами.

🌿 У 1921 році отець Олексій повертається на батьківщину. 17 серпня 1921 він був обраний ігуменом Миколаївського монастиря в Ізі. У 1925 році він був возведений у сан архімандрита. Потім преподобний прийняв велику схиму.

🌿 Помер архімандрит Олексій (Кабалюк) 19 листопада 1947 року в Домбокському жіночому монастирі.

🌿 12 березня 1999 року були знайдені нетлінні мощі схиархімандрита Олексія. 21 листопада 2001 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) звершив у Миколаївському монастирі Ізи прославлення його в лику преподобних. Православні Східної Словаччини також шанують пам’ять архімандрита як сповідника.

🌿 Мощі святого спочивають в Іза-Карпутлаському Миколаївському монастирі, настоятелем якого був святий Олексій. Для Закарпатської Русі преподобний Олексій став, Божим Промислом, апостолом Закарпаття, який запалив світло Христової віри в тисячах серцях. І полум’я це не згасає…