Сьогодні минає ювілейна 35 річниця української незалежності. За ці 35 років ми пройшли крізь болісну перебудову після розвалу совку, бездарне розбазарення його спадку та наших земель і прав на них, формацію нинішньої дегенеративної демо-олігархічної еліти, боротьбу за вплив на нас між ліберальним Заходом та московитами, перші втрати земель та боротьбу на Донбасі, в якій змішалися героїчний супротив загарбнику, тяжкі поразки та зради безхребетних еліт, та, зрештою, нинішня війна, в якій Україна продовжує боротьбу за залишки суверенітету та територіальної цілісності.

Водночас, попри загибель багатьох гідних людей на ній, існує шанс, що боротьба та жертви, покладені на її алтар, можуть народити новий живий та пов'язаний сучасністю міф серед населення нашої держави на заміну старим, що допоможе в мобілізації мас на українську справу.

Та попри це, не варто також забувати, що наразі війна - це єдине, що утримує наше суспільство від падіння у безодню, і що за нинішніх умов лише прильоти російських дронів та ракет іноді нагадують що йде війна, а на сході йдуть бої. Бо попри сентименталізм та байдужість багатьох, якщо тебе не цікавить історія, вона сама прийде до тебе.
⠀
Нас б'ють без сентиментів... Але, знаєш, це - добре. І чим більше будуть бити і знущатися - тим краще. Ні один народ не пережив того, що тепер переживає Україна, але й нікому це так не йшло на користь як іде українцеві. Це перетворить лінивого українського вола в хижого звіра, який вирвавшися колись на волю, як побачить, що хтось знову протягає до нього лапу - не буде ждати, поки треба буде оборонятися, а сам буде нападати.

Юрій Горліс-Горський