Цього дня ми відзначаємо 82 річницю так званого "Варшавського повстання" — повстання лядських партизан проти влади Райху в окупованій Польщі та його придушення місцевими силами, серед яких було зокрема чимало українців.

В сучасному ліберальному світі цю подію подають за істинний акт боротьби за демократію та свободу проти поневолювачів. Але ми маємо розглядати повстання з точки зору українських інтересів та давати відповідну оцінку.

Впродовж історії першої половини ХХ століття польські кати відзначилися своїм загарбницьким ставленням до всіх сусідніх націй, з початком Походу Європи на схід і падіння цього «версальського непорозуміння» нічого не змінилося. Після зради поляків в часи Перших Визвольних Змагань велика кількість українських комбатантів зі своїми сім’ями вимушено осідають на польському терені, саме на них починають полювати банди Армії Крайової в часи ДСВ, серед цих жертв були такі люди як Михайло Поготовко колишній офіцер УНР, організатор УВВ та представник Військової Управи 14 дивізії СС «Галичина» у Варшаві зі своїми помічниками. Інші, як Юрій Липа, мусили тікати зі своїх домівок, дізнавшись, що на них готують замах...

Під час повстання загони безпеки АК навмисно полювали на українців, бо небезпідставно вважали що вся еміграція підтримує німецьку адміністрацію. У кращому випадку українців арештовували та відправляли на примусові роботи на барикадах, в гіршому розстрілювали на місці.

Варшавське повстання, перш за все, було повстанням проти Європи, що боролась проти більшовиків та західних плутократів, які рясно підтримували польську партизанку. В свою чергу українці у військах Райху беруть безпосередню участь у придушені цього вогнища опору: наші співвітчизники були присутні у лавах РОНА, а також становили значну частину бригади «Дірлевангера». Кубанські козачі частини, що складалися з етнічних українців, теж доклалися до наведення «цвинтарної тиші» та помстилися полякам за кривду своїх західних кровних братів. Крім них у пацифікації Варшави брали участь суто українські частини, як 31 батальйон СД, відомий як Українській Легіон Самооборони. Її командир, Петро Дяченко, що вів до цього боротьбу з польськими бандами на українській землі, здійснив свою мрію «пощербити шабельки об ворота Варшави».
⠀
В результаті спільних дій різнонаціональних формувань німецького війська повстання придушили, так і не дочекавшись підтримки радянських військ. Скигленню про криваві злочини німецьких військ у Варшаві протиставимо жорстку правду: під час війни немає місця милосердю та сентиментам.

Варшава '44
Я пам'ятаю - я пишаюсь!