"Гострі каблуки" Віри Агеєвої, Ростислава СемківаОцінка: ☀️☀️☀️☀️🌤🙋🏼‍♀️ Після прочитання книги, ще більше розумію, в яких умовах ці письменниці вибороли собі право на голос та на мистецтво. Скільки сміливості треба було на додачу до працьовитості, щоб здобути освіту, видаватися, підіймати жіночі теми у своїх творах. Наприклад, Жорж Санд:писала п'ятнадцять годин на добу, не встаючи з-за столу. Створила не лише десятки романів, але й, скажімо, п'ятдесят томів листів. Найбільшим відкриттям для мене стала Айріс Мердок. Я дуже заінтригована аналізом її творів:Читання текстів цієї письменниці — це потужний літературно-філософський інтенсив, і не раз доведеться закривати книгу на певний час, просто щоб поміркувати. От скажімо, в одному з ранніх романів письменниці "Дзвін" (1958) маємо два заборонені поцілунки, один з яких веде до самогубства, а інший — в Оксфорд. Вже навіть взяла в бібліотеці "Чорний принц", щоб познайомитися з творчістю.А найбільш емоційним для мене став розділ про Сюзен Зонтаґ.Я не очікувала, що нон-фікшн книга може так розчулити, але так і сталося 🥺Боротьба з хворобою, поїздки в країни, де вирують війни — складається враження, що Сюзен Зонтаґ було під силу все.Зонтаґ вважає, що треба нарешті припинити ставитися до хворого як до чогось іншого і говорити про неї напряму і відверто. А вирішальним у подоланні захворювання буде адекватне ставлення соціуму, підтримка друзів та рідних. Дослідниця говорить про страх перед хворобою і ту небезпеку, коли хворий зрештою стає фактично невидимим через намагання суспільства дистанціюватися від проблеми. Особливо цікаві були розділи про українських письменниць, про яких не так часто пишуть: Ірина Вільде та Софія Яблонська.Таким чином Софія Яблонська працює на тогочасній Галичині як канал Discovery, допомагає долати розриви, розширювати кордони.Чому ж саме їй вдалося побачити людей у цих віддалених куточках так, як їх не бачив ніхто до того? Відповідь криється в її походженні, досвіді й свідомості — свідомості подвійно маргіналізованої людини. З одного боку, вона належить до маргіналізованої культури. З іншого — до маргіналізованої статі. Вона українка, якій забороняють усе, тож вона мусить відстоювати своє право на активне життя як жінка, і як українка захищати життя своєї нації. Також сподобалися два розділи з парами мати-донька письменниці:— "Почати революцію: Мері Волстонкрафт і Мері Шеллі"— "Знайти своє коло: Олена Пчілка та Леся Українка"І хоча про чільних представниць канону Лесю Українку та Ольгу Кобилянську я вже читала в інших книгах ("Як читати українських класиків", "Пригоди української літератури"), та й про Агату Крісті встигла прочитати в "Як писали класики", тут були більше підсвічені аспекти емансипації та фемінізму.Тож ця книга гарний та компактний путівник по творчості видатних авторок з порадами, що почитати з їхнього доробку 💚#відгук ✅🙋🏼‍♀️