П‘єса "За Трьома Зайцями"

Автор Максим Курочкін— Кабінет театру Франка. На столі кава, запрошення для міністерства культури, запрошення від української діаспори зіграти Конотопську Відьму в Гданську й паралізований страх.Євген Нищук:

Ми відкриті до сучасного театру.Давид Петросян:

То граємо «Приватну антропологію»?Нищук:

Ніхуя. Є нюанси.Лариса Венедиктова:

Які саме?Нищук:

Ну… тіло.Венедиктова:

Театр буквально складається з тіл, блядь.Нищук:

Не таких тіл. Чи мають ваші тіла звання, заслужені, народні? Ордени княгині Ольги, тощо? Із темряви викочують ветерана з ампутаціями, який пройшов складний конкурс,для участі у постановці національного театру.Ветеран:

Мені дали голос.Нищук:

Бачите? Ми абсолютно інклюзивні.Ветеран:

Я навчився грати те, що прописано в сценарії та існувати на сцені. У людей мурашки.Нищук:

Саме так. Ви дуже талановитий ветеран.Петросян:

То проблема в оголеному тілі?Нищук:

Ні. Проблема в тому, що воно починає думати. Павза.Марина Абрамович мовчки дивиться в стіну.

Абрамович:У Сербії для такого існувала цензура. Тут, я бачу, існує адміністрація.Голос адміністрації з вентиляції:

Просимо не вживати слово «цензура». У нас це називається «координація художніх процесів».Ветеран:

Йобаний совок із кавою на вівсяному молоці. А можна я покажу пісюн, щоб відстрілятись по тілесності,Щоб вас, пане командире, не зайобували юні хореографки?Нищук:

З огляду на Ваші бойові заслуги не хотілося би порушувати Вашу творчу свободу,але наші глЯдачі ще просто не готові до такого радикального театру.Петросян:

Але там люди просто говорять і рухаються.Нищук:

От саме це нас і насторожує.Студентка:

А що тоді безпечно для вашого театру?Нищук:

Ми повністю відкриті, ви можете запропонувати вашу п‘єсу для сучасногорадикального формату перформативної читки, якому ми регулярно надаємо камерну сценунашого храму мистецтв.Богомазов урочисто заносить у кімнату великий надрукований на 3Д принтері макет сучасного перепрочитання «Кайдашевої сім’ї». Всі аплодують. Світло гасне.