РУЇНА-УКРАЇНАКричали: «Воля!» в дев’яносто першім,Та це брехня — ми взяли повний дім:З космічним хистом, з науковим звершенням,Із флотом, із авіабудуванням стальним. Були заводи, школи інженерів,Мільйони світлих і вчених голів. Нам не потрібно було йти до ефемерій,Нам треба було — просто не вбивати живих. Їй треба було жити, будувати,А не палити спадок у вогні. Та ми почали — різати й ділити,Продавши майбуття за безцінь у вогні. Заводи — в брухт, ангари — під оренду,Професор — за прилавок, торгувати трусами. Ми проміняли творчу легендуНа дерибан, погоджений із небесами. Хто будував ракети — став наймитом,Країна кораблів — країною маршруток. Майбутнє підмінили дефіцитом,А розвиток — пітьмою "мутних муток". Щоб не питав ніхто за руйнування,Придумали кумирів й міфи нові. Замість економічного зростання —Культ ненависті, замішаний на крові. Минуле — ворог, думка — то провина,Незгода — зрада, віра — політгра. Коли армія вища за розум людини —Значить, країна економіку вже програла. Знищили науку, закрили кафедри,Замість творця — мобілізаційний гніт. Ми не країну звели через мадри,Ми виростили фронт на безліч літ. Бо війна не падає раптово з неба,Її роками сіють у серця —На руїнах цехів, де була потребаЛише в ненависті, що не має кінця. Ми могли бути центром, державою сили,Суверенним об’єктом у світі ідей. Але ми власноруч себе осквернили,Обравши руїну... для власних дітей.