Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Перехресні стежки
Додано 14 лип 2024

Перехресні стежки

@ukrainian_art_crossroads
Кількість підписників: 9 180
Фото: 3,830
Відео: 133
Посилання: 2,190
Опис:
"...доведеться читати вірші, хлоп'ята…" Побажання та пропозиції адміну https://t.me/rafa_lovych
Джерело

Перехресні стежки | Та що насправді означає існування? Чи повинно щось обов’язково мати ма...

Логотип телеграм спільноти - Перехресні стежки Перехресні стежки @ukrainian_art_crossroads
2 200 Охват/переглядів 2024-10-26 07:03 Повідомлення №2116
«Та що насправді означає існування? Чи повинно щось обов’язково мати матеріальну форму, або ж достатньо осісти в чиїхось думках? У такому разі, чи існує все, що вигадує наша уява?» Микита Кіляров, зі збірки «Нічний сеанс», 2024 (оповідання «Між кошмарами блукач», 2021)Я ніколи раніше не читав горор, моя думка не є експертною, але мені сподобалися майже всі оповідання. Виявилося, що горор — це не комікс з потворами, як це часом уявляється людям, не знайомим з жанром (наприклад, мені). 😎🥇Найстрашніші потвори на цій планеті — це, звісно, люди, і мене найбільше вразили оповідання, у яких різні пропорції надприродного взаємодіють з реальністю, відтіняють її, не претендуючи на головні ролі: 👻 «Колискова за стіною» Дмитра Деревянка (все просто ідеально, читається на одному диханні, тричі ходив перевіряти чи закриті двері);👻«Пацюк» Олексія Жупанського (видатний метафоричний твір — очевидність натків з одного боку і простір для інтерпретації з іншого. Можу обговорювати годинами);👻 «Між кошмарами блукач» Микити Кілярова (дуже сподобалась композиція, сетінг та завершення);👻 «Auger» Андрія Лозінського (шикарний сюжет, шикарне виконання, живі герої);👻 До цього топу додам також оповідання «Ближче всіх до полюса» Макса Кідрука, у якому немає надприродного, але пульс прискорюється від сюжету. 🏆 Найестетичніше оповідання — це «Інтер’єрні ляльки Естер» Євгенії Кужавської, а «Допоки морок не поглинув його» Павла Дерев’янка має шикарну приховану ідею та майстерну самоіронію, яку, як мені здається, недооцінюють, «Зоя» Нати Гриценко заслуговує окремого компліменту. 🫣 Оповідання Оксани Ковальчук, Світлани Тараторіної та Володимира Кузнєцова для мене були занадто складними, я не впорався (на відміну від авторів). 🤷‍♂️ Решта сподобалась менше, але, до речі, у знавців жанру майже все навпаки, тому — збірці безперечний залік: вона різноманітна, різнорівнева, але при цьому цільна і дуже гарна! #раджу_почитати як знавцям жанру, так і неофітам, таким, як я. Ідеальна розвага для сезону дощів та туманів!Тег #нічнийсеанс веде до попередніх дописів про збірку.