«Не стійте тут довго. Погода препаскудна, і вітер віє зі сходу. А звідти рідко приходить щось добре».

Богдан Коломійчук «300 миль на схід», 2025

Фраза «300 міль на схід», окрім назви і сюжетного сенсу, означає також і приблизний час у вагоні УЗ, протягом якого читається ця захоплива книжка. Я зробив саме так і отримав купу задоволення.

📖 Цього разу, Вістович у 1920 році змушений переповідати історію своєї співпраці з австрійською розвідкою. Про деякі з цих фактів ми знаємо ще з раніших книжок, які виходили у Фоліо, а деякі відкриваються по-новому. Ще, наприклад, ми дізнаємося, що Вістович під час Першої світової війни був ВСП-шником (військові зрозуміють).

🤭

😎 Переживаючи всі перепетії, шпигунські гонки, зради і перемоги разом з Вістовичем, тут можна зустріти згадки історичних персонажів, доречно згаданих у контаксті — Пілсудського, Петра Франка, тощо. Фірмові атрибути часу від Коломійчука також присутні — газети, торгові марки, заклади та географія міст.

☝️ Знову декларую, що я дуже люблю портрет епохи у виконанні Коломійчука — тут немає однозначності, час розвалу імперій тут дуже непевний і самі герої губляться у своїх поглядах, звичках та переконаннях. Як це і властиво людям — тому і цікаво.

❤️ На мою думку, ця серія з кожною книжкою все краще і краще, #раджу_почитати любителям жанру. Ну і гачок на наступну книжку тут, звісно, очевидний, а вона ж у мене вже є! І та сама шахова партія продовжується, від книги до книги. «Львівський ґамбіт» чекає! ♟