📖👻 Прочитав горор Маркуса Клівера і оком не блимнув.

Сподобалось дуже!

👣

Було цікаво у кожен момент читання, велике задоволення отримав від того, як автор перевертав картину створеного ним світу, яку структуру він обрав, як він залишив рівно стільки недосказаного, скільки треба, щоб я негайно хотів з кимось це обговорити. У мене таке буває раз на рік!

🫣 Отже, хто читав — можете написати мені у коментарях вашу версію подій. Мені не здається, що все тут аж так однозначно, або принаймні, я вважаю, що автор дозволяє трактування. Якщо бажаєте знати, мені здається, що ніхто нікуди не приходив, але це не точно.

🏚 Відбувалося там таке: до дівчини додому стукає родина незнайомців з проханням подивитися будинок одним оком. Протягом всього роману у вас буде можливість декілька разів передумати — хто до кого прийшов, хто кому хто, який у будинка номер, як кого звати, до чого тут пси, чи боїтеся ви темних підвалів і багато чого ще.

🤭 Коротше, я у захваті, поговоріть зі мною. #раджу_почитати всім любителям жанру.

P. S. Ще мені сподобалась, як би вам сказати, легкоіронічні домішки конспірологічних версій. У романі ніби є декілька реальностей, плюс ще група конспірологів, чиї версії у форматі очевидне-неймовірне нам часом підкидають. Дуже прикольно!