«Без відповідей питання, але толкові». Рустам Гаджієв «Помаранчева кудлата хмара», 2024Ця книжечка викликала у мене такий широкий спектр світлих емоцій, що я навіть трохи злякався. Це дуже оригінально. Як про це написати? ❤️ Не те, щоб я суперчитач п’єс, і розумію, що багатьох це відлякує, але «Хмара» ллється, як музика (а музичні відсилки тут також є, і знову не без лінгвоігор). Все завдяки тому, як це зроблено — мовно-діалектні штучки і виверти (Рустам Гаджієв — професійний мовознавець), окремим мотивом йде імітація афазії (розладу мовлення після інсульту у героя), дивакуваті герої — кроти, миші та чорногузи, що супроводжують Емму та її батька у подорожі за квіткою, що цвіте раз на рік. Читати дуже цікаво. 🧐 Далі п’єсу можна розбирати пошарово — натяки на біблійний контекст через сліпоту, намацування примарної межі між безпечним світом, де все добре, і реальністю, яскраві діалоги і глибокі персонажі, де кожна миша має хоча б часточку власної історії, прикол з мовленням одного з персонажів, який ми зрозуміємо лиш на середині книги. Тут дуже багато всього! ❤️ Але головне — безмежна любов. Я не впевнений, що моє трактування фіналу є правильним або однозначним, але я #раджу_почитати всім. Мені здається, що це дуже хороша книжка для читання у важкому емоційному стані — вона легка, глибока і дуже світла. 📎 Фінал, до речі, візуальний — взагалі позбавлений слів, це несподівано, особливо враховуючи те, що мова у п'єсі є дуже важливою. Хто читав — напишіть у коментарях під спойлер як ви зрозуміли фінал і останню фразу.