Повідомлення telegram каналу - @ukrainian_about_ukrainian

Привіт.
Ми дуже давно не чулися. Підозрюю, звідси відписалися купа людей.
Але для тих, хто тут, я маю повідомлення — я створила новий канал. Ось посилання на нього - https://t.me/not_serious_letters
Хочу трохи розказати про канал і таке рішення.
За останні два роки зі мною сталося так багато трансформацій, що я поступово почала писати все менше і менше тут. Колись я створила канал “Українка про українське” на емоційному підйомі, бо хотіла мати власну трибуну для висловлення думки. Я не очікувала і 100 підписників! І сталося неймовірне — мій запит потрапив в десятку. Тисячі інших людей, україномовних і тих, хто розділяє мої погляди, підписалися на канал. І створили унікальне місце, де всі свої.
Але час минає. Я впевнена, що всі наші дії дають результат тільки тоді, коли ми вкладаємо в них енергію. Робимо це не тому, що треба. Атому, що не можемо не робити. І я відчула згасання. Бо наразі я змінилась (хочеться вірити — подорослішала). Я живу за кордоном, і наївно думати, що я можу розказувати вам, як бути хорошим українцем чи українкою.
За останні два роки я відвідала шість країн. Ні, це не з розряду “дивіться, я подорожую!”. Це про те, що моя свідомість сильно змінилася. Сталася війна, корона, я 2 роки жила в Туреччині, змінила кілька робіт, пережила купу складнощів і радостей. Я вже не самовпевнена дівчинка, що жила в Києві, хизувалася своєю українською мовою і мала на все свою думку. Я і досі маю на все свою думку, але тепер не хочу її нікому нав’язувати.
Нова я створила новий канал. Бо я так відчуваю. Смішний факт - дата створення каналу грудень 2020 року. Тоді я придумала назву, але не відчувала, що час. Зараз відчуваю.
На каналі все буде інакше. Я там не борюсь за фемінітиви, не критикую політиків (ну може інколи), не кажу, як правильно жити правильним українцям. Друзі, я поважаю вашу думку. Знаю, що колись ви прийшли сюди й за цим в тому числі. Але в цьому каналі такого не буде.
Я писатиму листи. Про складність і радість цього життя, себе, цей світ. Це старі добрі листи, які попередні покоління писали друзям, однодумцям. Я хочу оживити цей жанр.
Тут не буде шаблонів. Але буде дуже чесно. Якщо сумуєте за щирістю, маю надію, вам сподобається.
Ви спитаєте — чого не писати все тут? Бо я не хочу плутати свої життєві етапи, підписників з їх інтересами. Я не женюсь за цифрами, рекламою чи ще чимось.
Так само як я колись створила “Українка про українське” я створила новий канал лише тому, що не можу не писати. Не ділитися. Останні роки я здебільшого мовчала (такий був стан). А зараз хочу ділитися.
Останній день зими — чудовий день для анонсу.
Дякую вам. Я була щаслива тут. Але час іти далі.
І наостанок — говорімо українською! Будьмо завжди собою.