УП. Кляті питання

Народження нової сили: як Україна та ЄС захищатимуться без Америки?Якими будуть наслідки, якщо США повністю згорнуть постачання зброї для Сил оборони України, і чи здатна Європа компенсувати цю "дірку"? Зʼясовуємо у тексті, а ось дуже коротко: 1. Кільський університет порахував обсяги американських та європейських постачань зброї для України. З 2022 по 2024 рік ЄС та Британія надали зброї на 62 млрд євро, а США – на 64 млрд євро. При цьому торік американці прислали військової техніки на 20 млрд євро.2. На перший погляд здається, що європейські союзники України легко можуть компенсувати річну нестачу у 20 млрд євро, що становить 0,001% від ВВП ЄС. Але насправді проблема не тільки в грошах. Усе впирається у фізичну наявність зброї на складах та спроможності країн виробити стільки військової продукції. 3. Американці мають великі складські запаси, можливість контрактувати своїх союзників та домовлятись про боєприпаси для України, користуючись політичним впливом та зв’язками. Подібне роблять і країни ЄС, поставивши у 2024 році 500 тис. снарядів за "чеською ініціативою", за якою снаряди купували по всьому світу. Лише спільними зусиллями союзники змогли забезпечити Україну мінімально необхідною кількістю снарядів для продовження спротиву. Якщо американські боєприпаси випадуть з постачань, може утворитись "дірка", закрити яку буде тим ще викликом.4. У 2025 році країни ЄС планують самотужки виробити вже 2 млн боєприпасів, реалізувавши рекордні держзамовлення для оборонних компаній, і ще певну кількість купити на світовому ринку. Але це досі значно менше за можливості РФ та КНДР. До того ж не всі вироблені нові боєприпаси підуть в Україну.5. Важливу роль США відіграють у постачанні бронетехніки. Якщо зосередитись лише на походженні військової техніки, залишивши за дужками американське фінансування контрактів та залучення їхніх міжнародних зв’язків, то за даними Oryx, танки нам постачає здебільшого ЄС. Водночас американці поставили близько чверті від усіх БМП, близько половини БТРів та двох третин чотириколісних бронемашин.6. США забезпечили половину постачань буксированої артилерії, а також виробляють багато високотехнологічної зброї, аналоги якої буде знайти дуже важко: радари, інженерне обладнання, HIMARS та ракети до них, Patriot разом із боєзапасом, авіаракети AIM-9M, балістичні ракети ATACMS, протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM. Зрештою, Україна використовує дані з американських військових розвідувальних супутників та зв’язок Starlink. 7. ЄС та Британія можуть замінити деякі американські системи власними аналогами. Наприклад, замість машин Bradley – шведські CV-90 або німецькі Puma. Замість систем ППО HAWK – німецькі IRIS-T, замість систем Patriot – франко-італійські SAMP-T. Проте спроба різко збільшити європейське виробництво нової зброї, особливо високотехнологічної, може впертись у проблеми масштабування.8. Але найбільшим викликом для ЄС буде навчитись діяти разом: спільно купувати зброю та спільно будувати ланцюги постачань. Замовлення європейської військової техніки – фрагментовані, тобто кожна країна сама шукає постачальника, домовляється про ціну й прописує стандарти. Натомість європейським країнам потрібно об’єднатись, спільно залучити кошти, спланувати майбутні закупівлі, стратегічно визначити коло підрядників, укласти довгострокові контракти з адекватними цінами та перетворитись на великого сильного гравця на ринку озброєнь.

Що насправді каже соціологія про підтримку Зеленського? У світовій історії було багато нерозгаданих загадок. Хто збудував піраміди? Чи існує Лохнеське чудовисько? Що таке НЛО? 19 лютого до цих нерозв'язаних загадок додалась ще одна – звідки Трамп взяв цифру 4% підтримки у Зеленського? Ми звернулися за роз'ясненням до провідних соцкомпаній України, і ось що стало відомо з результатів соцопитувань: 1. Чи хочуть українці виборів? Як свідчать дані опитування соціологічного центру "Социс" за лютий 2025 року, тотальна більшість українців досі різко виступають проти виборів. Менше ніж 1% опитаних хотіли б проведення лише виборів президента, приблизно 3% виступають за переобрання тільки Верховної Ради, ще 29% прагнуть одночасного переобрання Ради і глави держави. Але понад 63% проти будь-яких виборів до закінчення війни. 2. Чи довіряють українці Зеленському? Згідно з найсвіжішими результами КМІСа, довіра українських виборців до глави держави складає в лютому 2025 року 57%. 37% опитаних не довіряють Зеленському, а ще 6% не визначились. Відповідно, навіть показник так званого балансу довіри, тобто різниця між тими, хто йому довіряє і не довіряє, для президента України складає +20. 3. Який баланс довіри у Трампа? Згідно з даними одного з найвідоміших американських сервісів аналізу суспільних настроїв "538", рівень схвалення американцями Трампа в лютому складає 49,4%, несхвалення – 45,6%. Тобто баланс схвалення складає приблизно +4%. 4. Який рейтинг у Зеленського? Президентські рейтинги чинного президента мінімум в чотири рази вищі, ніж оголошені Трампом 4% чи "дуже низькі позиції". У лютому, за умови балотування таких людей, як Залужний, Буданов і багато інших нових імен із електоральної ніші військових, президент Зеленський впевнено тримає друге місце. Його рейтинг, якщо вірити "Соцису", станом на початок лютого складає приблизно 16%, або орієнтовно 22% серед тих, хто визначився і прийде на голосування.5. Чи змінився рейтинг Зеленського після заяв Трампа? Молода українська соцкомпанія GradusResearch, яка спеціалізується на швидких цифрових замірах, як реакцію на заяву Трампа 19 лютого провела опитування 1000 респондентів. Її дані показали рейтинг Зеленського на рівні 23% і перше місце в опитуваннях. Хоча цей показник дещо контрастує з іншими опитуваннями, до яких мала доступ УП до цього.

Трамп і Шерлок І Колонка Павла КазарінаУ такі моменти, як зараз, військовослужбовцям ЗСУ, на жаль, доводиться не лише продовжувати боротьбу на полі бою, а й виконувати роль колективних психотерапевтів, допомагаючи суспільству оговтатися від цієї навали апокаліптичних заголовків. Отже, до вашої уваги – кілька ключових тез із колонки публіциста в пікселі Павла Казаріна:1. Армія звужує оптику. Є ти, твій підрозділ, ваші потреби та ваші завдання. Все інше відбувається вище і далі – і тобі не вистачає повноважень та компетенцій, щоб скласти свою думку про це. Тому на допомогу приходять "армійські шори" – ти надягаєш їх, щоб не відволікатися на білий шум, якого завжди надміру.2. Війна народила попит на прогнози – і наразі його заповнюють випадкові люди. Складається відчуття, що головним критерієм тепер є безвідмовність, готовність не спізнюватися і заповнювати ефірний час словами. Наш простір медіаекспертизи віддано на відкуп гостьовим редакторам та їхнім дерев'яним солдатам. Деякі люди відомі тим, що вони відомі.3. Гонитва за клікбейтом породжує апокаліптичні заголовки. Заголовки породжують у людях фрустрацію. Фрустровані люди тягнуть свої страхи в соцмережі – щоби виплеснути там свою невпевненість. Соцмережі перетворюються на чудовий матеріал для дисертації з психології – і на зовсім невідповідне середовище для дозвілля. Якщо ти не звик відпочивати на сеансах чужої психотерапії.4. Новин не уникнути, але немає сенсу давати їм себе контролювати. Наше майбутнє визначають сотні факторів, і жоден із них окремо не обіцяє нам катастрофи. Новини повідомляють вам не про норму, а про її порушення. Тому ви ніколи не прочитаєте в стрічці про літаки, що благополучно долетіли до місця призначення. На відміну від єдиного, якого спіткала проблема.5. Окрім США у нас є ще Європа. Крім того, що ми отримуємо від партнерів – те, що виробляємо та купуємо самі. Темпи просування росіян лякають у перерахунку на квадратні кілометри, але якщо перевести їх на час, то навіть вихід на кордони Донецької області для РФ може розтягнутися на роки.6. Нація тримається на солідарності. На взаємній довірі та синергії. А тому Росія робить усе, щоби нас атомізувати. Зменшує досягнення. Перебільшує проблеми. Вона щосили намагається розмити той соціальний клей, який робить людей нацією, а територію – державою. 7. Тому я дуже ціную той привілей, який подарували мені Збройні сили. Я маю цілком конкретні завдання, які з'їдають мій вільний час. Я можу дозволити собі не відволікатися на новини. Уникаю клікбейтних заголовків. Не суджу про країну за соцмережами. Будь-яка цифра має значення лише на тлі інших. Якщо хтось продає мені емоцію – я волію її не купувати.

Копалини в обмін ні на що: як Україну шантажували у Мюнхені та чому зірвалася угода з США?Що не так з ультимативною угодою про розподіл українських надр, яку Вашингтон привіз Україні на Мюнхенську конференцію? "Європейська правда" розкладає все по поличках у новому тексті, а ось дуже і дуже коротко: 1. У Мюнхені Україні поставили умову: хочете зустрітися з Венсом і вести з ним переговори про обриси миру – підписуйте. Утім, ця стратегія не спрацювала. Зеленський відмовився підписувати у Мюнхені документ у тому вигляді, на якому наполягав Білий дім. Після цього жорсткість з боку американських переговірників, що межувала з хамством, зникла, і натомість з’явився конструктив. Переговори з Венсом таки відбулися і без підписання та пройшли без жодного негативу. 2. За даними джерел "ЄП", в документі йдеться про розподіл прибутків від використання надр за принципом 50/50 між українською та американською стороною. З американського боку до схеми долучалися приватні інвестори, і на цьому етапі не визначено, про кого саме йдеться. 3. При цьому США претендували на видобуток не тільки рідкісноземельних металів. Плани Трампа були значно ширшими і охоплювали інші критичні матеріали (наприклад, літій), а також традиційні ресурси – як-от сферу нафтогазовидобування. 4. Що отримувала у відповідь Україна? Жодних безпекових положень договір не передбачав. Американці пояснювали, що прихід великих американських інвестицій до України створить для Вашингтона стимули допомагати Україні у захисті. Крім того, це дозволить Україні розпочати розробку тих родовищ, які Україна технічно наразі не може розробляти. 5. Окрема історія – вартість угоди. Оцінки в 500 мільярдів або трильйон доларів, що лунала від Трампа, готували самі американці, і є великий сумнів щодо їхньої коректності. Може йтися про оцінювання місткості родовищ лише на основі старої, часто ще радянської георозвідки. Тут постає ще один ризик: чи не стикнеться Україна зі ще більшим тиском Вашингтона, який вимагатиме "обіцяних" грошей?6. Крім того, у Трампа оголосили, що доходи від угоди мають піти на погашення тієї допомоги, яку Україна отримала від США у попередні роки – називаючи при цьому цифри, які взагалі не пов’язані з реальністю. Зважаючи на те, як прописана американська версія угоди (з прибутками американських бізнесів, а не американського бюджету) – є сумнів у тому, що цей елемент дійсно передбачений проєктом. Втім, є всі підстави вважати, що цей елемент у Вашингтоні додали свідомо як елемент торгу.7. Наразі, виходячи з того, як американці тиснули на Україну, є підстави вважати, що адміністрація Трампа вирішила скористатися вразливістю України та змусити її підписати наперед невигідний Києву договір про розподіл надр. А зрозумівши, що бажаний сценарій "не злітає" – вони відступили.

Чи готується влада до виборів, і чому силовики зацікавились потенційними конкурентами Зеленського?Яка буде розстановка сил всередині держави, якщо завтра в... вибори? Нам вдалося отримати дані трьох різних опитувань, проведених конкуруючими політичними групами. Абсолютні цифри наводити не будемо, почасти через засадничу складність для соціологів добитись повної репрезентативності в умовах війни і масової міграції. Але основні тенденції в опитуваннях такі:1. Станом на початок лютого можна зафіксувати кілька очевидних соціологічних трендів. Перший – попри збереження високого рівня суспільної довіри президентський рейтинг Зеленського стабільно знижується. Тобто главі держави як людині українці продовжують довіряти, але ця величина перестала конвертуватись у політичну підтримку. 2. Друга тенденція, яка визначатиме політичний процес – це поява чіткого головного конкурента для чинного президента в особі Валерія Залужного. Зеленський зберігає реальні шанси перемогти за умови, що зможе не допустити балотування Залужного: або повернувши його в межі своєї команди, або якимось тиском. Проте, за словами джерел на Банковій, навіть Татаров не бачить сенсу відкривати якісь справи проти Залужного. Мовляв, якась нова справа – це буде тільки плюс до рейтингів Залужного. 3. Третя важлива тенденція – запит на військового лідера може бути задоволений не лише Залужним. Якщо Валерій Федорович вирішить не балотуватись, то інші військові мають шанси поборотись навіть за друге місце в опитуваннях. Зараз серед лідерів такого "другого вибору" – Кирило Буданов та Андрій Білецький. Але несподівано вистрелити за потрібного збігу обставин може багато хто з відомих військових діячів.4. Тож, за більшістю можливих сценаріїв, президентське протистояння найімовірніше відбуватиметься між чинним главою держави і "новим обличчям". Найімовірніше, новий кандидат буде з ніші військових. Але не варто виключати і несподіваних поворотів типу умовного Олександра Усика, який у певних опитуваннях має рейтинги, зіставні з показниками Петра Порошенка.5. Очевидно, що технологи Зеленського остерігаються такого відкритого протистояння з кимось новим. Тому частина команди бачить можливий вихід у тому, щоб протягнути у другий тур когось "старого", у якого можна буде більш-менш прогнозовано виграти. Принаймні саме з можливістю пропрацювання такого сценарію дехто в команді Зеленського пов'язує активізацію медійно-силової кампанії проти Порошенка. 6. Найбільш чітко видно синхронізацію виборчих і силових активностей на кримінальних справах проти оточення чи й особисто мерів міст-мільйонників. Очільника Дніпра Бориса Філатова і чиновників його міськради почали ледь не в щоденному режимі перевіряти, обшукувати, "підозрювати" і далі по списку. Інша гучна історія – в Одесі з благодійними генераторами і друзями Труханова. Ще один приклад – історія з гучною справою проти оточення мера Києва Віталія Кличка.7. Ідея швидкого перемир'я і таких же швидких виборів видається нічним жахом із нерозв'язних організаційних, суспільних і ціннісних проблем. Але найбільший страх викликає навіть не так сама ідея проводити вибори, в яких не зможе взяти участь третина населення. Найстрашніше бачити, як всередині країни ще до старту будь-яких виборів починається внутрішня війна всіх проти всіх.

Що нам розповів генерал Сергій Наєв? На момент вторгнення генерал-лейтенант Сергій Наєв обіймав посаду командувача Об'єднаних Сил оборони України. Рік тому Наєв був звільнений з посади і дізнався про це з новин. Вже після цього міністр оборони Рустем Умєров запропонував йому залишитися в Силах оборони для виконання різних завдань. Нижче – скорочена версія розмови, у якій Наєв згадує події напередодні повномасштабного вторгнення. Про те, чи потрібно було вводити воєнний стан заздалегідь: Багато цивільних людей вважає, що воєнний стан вирішує багато питань. Ні, воєнний стан надає повноваження. А рішення про застосування Збройних сил, інших військових формувань, дає команду військовим і керівникам інших військових формувань діяти. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, жоден військовий план не міг бути виконаним, тому що війська внаслідок несвоєчасного і неповного розгортання не зайняли кінцеві положення. Тому плани були, а от бойові дії вже виконувалися за реального положення військ ворога. Про те, чи можна було підготувати війська напередодні: Готовність військ до застосування в мирний час може бути виконано тільки в пунктах постійної дислокації і тільки в межах штатів мирного часу. ЗСУ – це інструмент України для відстоювання суверенітету і незалежності. І цим інструментом користуються не військові. Цим інструментом в першу чергу керуються політичні керманичі України. Про те, що відбувалося напередодні 24-го лютого: 21 лютого стосовно своїх 7 командувачів, 7 угруповань, які були мені підпорядковані, ініціативно і самостійно прийняв рішення я. Але генерал Залужний також усно дозволяв висуватися, розгортатися. Було відчуття того, що наближається біда. І 23 лютого підписав письмове розпорядження. Я не мав цих повноважень, це теж було самостійне ініціативне рішення.Про те, чи були розвіддані про можливість вторгнення: В українському документообігу стосовно будь-якого військового командування за підписом будь-якого керівника розвідки немає такого документа, де написано, що 24 лютого 2022 року о 4 ранку відбудеться пряма агресія РФ проти України. 23 числа на мій пункт управління командувачу Сил оборони України не заходила жодна інформація від будь-якої посадової особи, що завтра відбудеться війна. Ні від кого. Про ставлення до переговорів: Звісно, я би хотів, щоб українська армія мала більше ресурсів і більше можливостей для того, щоб звільнити окуповані території військовим шляхом і досягти перемоги. Але наші можливості на даний час дещо обмежені. Чи відбудеться збільшення цих можливостей у подальшому? Я буду тільки радий цьому. Але головне завдання будь-якого командира на полі бою – це виконати завдання з найменшими втратами, щоб зберегти людей.Про те, наскільки є реальним вихід на кордони 1991 року: Ми можемо виконати завдання не тільки виходу на кордони. Ми можемо виконати завдання зі створення буферної зони навколо України. Всі питання полягають у площині ресурсів. Що таке економіка всього ЄС? Вона значно перебільшує економіку Росії. Тому питання полягає в площині не чи здатні вони, а чи спроможні вони прийняти таке рішення. Ще раз підкреслю: якщо дадуть стільки, скільки необхідно, щоб вийти на кордони 1991 року, то це відбудеться. І керівництво України постійно на цьому наголошує.🎥 Повну версію дивіться на YouTube "Української правди"

Метали в обмін на безпеку. Які надра зацікавили Трампа і що може дати Україна? Вітчизняні поклади металів – це історія про нереалізований потенціал. Наразі цим ресурсом зацікавився президент США, який побачив у ньому можливість для "оплати" американської допомоги. Тож чим багаті українські надра і що країна може запропонувати світу? Розповідаємо:1. Запаси п’ятиоксиду танталу, ніобію та берилію в Україні обліковуються на шістьох комплексних родовищах. Перспективи видобування рідкоземельних металів значною мірою пов’язані з освоєнням Новополтавського родовища апатитових руд та кількох інших рудопроявів. В Україні є одне родовище берилію із запасами 13,9 тис. тонн та супутніми елементами. Спецдозвіл на нього у 2019 році отримала BGV Group співвласника корпорації АТБ Геннадія Буткевича та його партнерів.2. Літій. Наразі літій в Україні не видобувається, хоча його запаси становлять близько третини від доведених у Європі покладів та майже 3% від світових обсягів. Відомі три розвідані родовища і ще одна попередньо вивчена ділянка, також наявні кілька літієвих рудопроявів.3. Графіт. Україна входить до п’яти провідних країн світу за обсягами запасів графіту – близько 19 млн тонн. Наразі відомі шість родовищ, ділянку одного з них промислово експлуатує австралійська компанія Volt Resourses. На трьох родовищах операторами розвідки є BGV Group і турецька Onur Group. Решта родовищ та понад десять перспективних проявів відкриті для ліцензування.4. Титан. Україна входить до десятка країн світу з найбільшими обсягами розвіданих запасів титану і забезпечує близько 7% його світового видобутку. Наразі обліковано 28 розсипних та корінних родовищ. Основні титановмісні мінерали – ільменіт і рутил – часто зустрічаються разом із супутнім мінералом цирконом.5. Нікель, кобальт, мідь. В Україні є 12 силікатно-нікелевих родовищ із запасами кобальту (9 тис. тонн) та нікелю (215 тис. тонн), які можуть вилучатися як супутній елемент. Найбільш перспективні родовища кобальту – Капітанівське та Прутівське.6. Уран. Україна посідає перше місце в Європі та одинадцяте у світі (близько 2%) за покладами уранових руд. На держбалансі запасів урану обліковане 21 родовище, з яких чотири розробляються (45% запасів країни), а решта запропонована для виставлення на конкурси угод про розподіл продукції. Видобуває та переробляє уран лише ДК "СхідГЗК". Усі розвідані запаси сконцентровані на Кіровоградщині, Дніпропетровщині та Миколаївщині.7. Які варіанти співпраці? Перший – держава виставить спецдозволи на користування ділянками на аукціони без дорозвідки, і їх купить той, хто запропонує вищу ціну. Другий – держава оголосить конкурси на укладення, наприклад, 50-річних угод про розподіл продукції на ділянках, також без дорозвідки. Третій – Україна інвестує кошти в дорозвідку і виставить на аукціони ділянки із запасами, підтвердженими за міжнародними стандартами. Саме цей варіант зробить кращою переговорну позицію держави.

Чому обмінники встановлюють різний курс для "старих" і "нових" доларів, і де тепер міняти старі банкноти? З повномасштабним вторгненням в Україні загострилася проблема з обміном старих доларових купюр. Обмінники та банки відмовляються приймати долари старого зразка або пропонують обміняти їх з певною комісією. Тож як захистити свої права та чи можна змусити обмінник прийняти старі банкноти? Розбираємося у новому відео від "Економічної правди", а ось ключові тези:1. Старими ("білими") доларами в Україні зазвичай називають купюри, випущені до 2006 року. Нові ("сині") долари – це банкноти, випущені в 2009 та 2017 роках. Вони отримали таку назву через яскраво-синю захисну смугу. Вважається, що саме ці купюри найбільш захищені від підробок.2. У червні 2024 року Нацбанк пояснював, що обмежень стосовно номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти немає і всі американські долари, випущені з 1914 року, є законними платіжними засобами. Ба більше, не тільки старі, а навіть й пошкоджені й зношені долари можуть бути обміняні. 3. З повномасштабним вторгненням старих і пошкоджених доларів на ринку стало більше. По-перше, люди наживали готівку роками, тож більшість доларів із накопичень були саме старого зразка. Крім того, після закриття авіапростору нових доларів на ринку ставало ще менше. 4. Коли ситуація стала критичною, обмінники і придумали трюк з різним курсом, створюючи спекуляції на ринку та використовуючи ситуацію для отримання додаткового прибутку, встановлюючи комісії за обмін старих купюр.5. Як діяти, якщо відмовляють в обміні? По-перше, звернутися до керівництва банку або обмінника зі скаргою. Якщо проблема не вирішується – подати скаргу до НБУ. 6. В Нацбанку зазначають, що установам, які відмовляють в обміні, загрожують штрафи: до 400 тис грн для банків або 5% від розміру власного капіталу для небанківських фінустанов, таких як обмінники. Крім штрафів, НБУ може зупинити для фінустанови право здійснювати окремі види валютних операцій.

Чому і як військовослужбовців інших спеціальностей масово переводять у піхоту? Питання переведення спеціалістів у піхоту має значно більше шарів, ніж здається. Це не лише ТЦК, яке не набрало N-ну кількість рекрутів. Це навіть не лише Командування Сухопутних військ, Міноборони чи Офіс президента, які не спромоглися на ефективну мобілізацію. Це ми всі, хто не задіяні в критично необхідних для функціонування держави сферах, не пішли в українську армію. Тож як і ким командирам тепер доводиться поповнювати піхоту бойових бригад? Розповідаємо: 1. Найчастіше під переведення в піхоту потрапляють військові з підрозділів забезпечення. Окремо можна виділити групу військових, яких відправляють у піхоту через тимчасову відсутність попиту на їхні навички. Наприклад, закінчилися міни – звільнилися руки мінометників, російські літаки перестали наближатися до лінії фронту – є незайняті екіпажі ПЗРК. У 2023-му й особливо 2024-му роках поповнення для піхоти почали шукати в Силах підтримки, Повітряних силах тощо. 2. Перед тим, як отримати спеціальні знання в навчальному центрі, кожен мобілізований 30–45 днів вчиться бути піхотинцем. Втім, вмотивованих воювати "попри все" усе менше. Один з комбригів у січні примусово перевів у піхоту 30 своїх розвідників – 27 з них пішли у СЗЧ, а 3 просто відмовилися. Особливо болюче це питання стоїть для тих, хто прийшов в армію через рекрутинг, із запевненням, що вони обійматимуть конкретну посаду. 3. Переведення в піхоту відбувається як всередині бригад, так і між різними родами військ. Командири скаржаться, що поповнення ззовні зазвичай не покриває навіть половину зазнаних втрат і часто не може виконувати піхотні завдання за станом здоровʼя. Крім того, у одного з командирів був випадок, коли з 700 людей, яких йому передали в піхоту, майже 200 пішли в СЗЧ, ще десь зо 100 відмовилися виконувати бойові задачі.4. На жаль, іноді переведення в піхоту є погрозою або методом покарання – за вживання алкоголю, наркотиків, втрату дронів, невчасне повернення з відпустки або ж незгоду з командиром / командуванням. Такий метод покарання, по-перше, принижує тих піхотинців, які сумлінно виконують свою роботу. І, по-друге, має винятково точкову дію.5. Переведення в піхоту не обов'язково тягне за собою поранення або загибель. Адекватні командири планують ведення бойових дій таким чином, щоб російські військові не встигли дійти до українських окопів. Як тільки наші дрони фіксують рух ворога, в роботу включаються українські артилеристи, протитанкісти, мінометники, FPV-шники, Mavic-істи зі скидами тощо. Піхота вступає в бій останньою. 6. Порідіння тилових підрозділів послаблює армію. Для роботи однієї батареї Patriot потрібні плюс-мінус 100 людей. Випадання хоча б однієї ланки гальмує всю роботу. Для ефективної роботи мобільної вогневої групи має бути п'ять людей. Зараз у нас нормою вважається ситуація, коли в групі 3 людини – це вже мінімум. Якщо в нас ще заберуть людей, то й цих трьох треба буде розформувати. Зменшення кількості груп означатиме пропуск повітряних цілей. 7. 11 січня Сирський видав наказ про переведення військовослужбовців усіх родів і видів військ у Сухопутні війська – для поповнення бойових бригад. За словами співрозмовника УП у Генштабі, йдеться про переведення приблизно 50 тис військовослужбовців. Мета такого великого переміщення – початок довгоочікуваних ротацій.

Альтернатива для канцлера Німеччини: що змінює "дружба" Мерца з ультраправими друзями Кремля? Лідер консервативного союзу ХДС/ХСС та головний фаворит на пост канцлера Німеччини Фрідріх Мерц порушив своє слово і багатолітнє табу в німецькій політиці – вперше в сучасній історії у німецькому Бундестазі утворилась ситуативна більшість з ультраправими. Як це вплине на передвиборчі розклади у Німеччині? Коротко пояснюємо: 1. У відповідь на серію атак, скоєних останнім часом у Німеччині людьми міграційного походження, Мерц вирішив проштовхнути через парламент ініціативи, які пропонують серію заходів: закриття кордонів для нелегальних мігрантів, нарощення депортацій, посилення повноваження правоохоронців у їх взаємодії з нелегалами тощо. 2. Мерц виступив зі своїми ініціативами в парламенті, будучи практично впевненим у тому, що їх не підтримають близькі до центру партії, адже вони радикально розходяться з програмами соціал-демократів та "Зелених". Тож у нього залишився єдиний головний союзник і одночасно головний опонент – "Альтернатива для Німеччини" ("АдН"). 3. Після Другої світової війни у німецькому парламенті утворилось непорушне правило, що жодна ініціатива не повинна бути схвалена шляхом утворення більшості, навіть ситуативної, з ультраправими. А позиція не співпрацювати з "АдН" отримала назву "брандмауер" ("стіна від пожежі"). Зрештою, 29 січня запропонований консерваторами з ХДС/ХСС план про посилення контролю над міграцією був ухвалений за сприяння голосів "Альтернативи для Німеччини". 4. Уже ввечері протестувальники зібралися під штаб-квартирою ХДС у Берліні, а в наступні дні десятки тисяч людей вийшли на вулиці по всій Німеччині проти співпраці консерваторів з правими радикалами. За деякими даними, демонстрація у Берліні 2 лютого мобілізувала чверть мільйона людей.5. "Зелені" та СДПН в унісон говорили про "чорний день" для демократії. Опоненти отримали нагоду показати Мерца поганим кандидатом у канцлери, який не може організувати навіть власну партію. Соціал-демократи мобілізували лівий електорат, що з великим острахом ставиться до зростання впливу крайніх правих. 6. "Альтернатива для Німеччини" тепер зможе й далі переконувати виборців, що ніхто крім неї серйозно не налаштований і не в змозі забезпечити необхідні зміни. Хоч формально брандмауер стоїть, він все ж похитнувся, й з часом, вірять у "АдН", у ньому з’являтиметься все більше тріщин, аж доки він остаточно не розвалиться.